Завдавати. Це дієслово в переносному значенні
вживається в сполученні з іменниками шкода, удар, поразка
та ін. (завдавати шкоди, удару, поразки). Характерно, що
дієслово завдавати здебільшого вживається з абстрактними
іменниками негативного плану (поразка, жаль, смуток
іт. д.).
…А я, брате,
Таки буду сподіватись,
Таки буду виглядати,
Жалю серцю завдавати (Т. Шевченко).
Ой замовчи, не щебечи
Ти, пташко, вгору летючи,
Не завдавай мені жалю,
Не споминай, кого люблю (Р. Берне,
переклад М. Лукаша).
Часом слово завдавати можна вжити і з іменниками,
що мають позитивне забарвлення. Порівн.: «Слава та, я
признаюся, завдавала серцю втіхи» (Леся Українка).
Наприкінці минулого — на початку нашого століття
в літературній мові був уживаний фразеологізм із словом
завдавати — завдавати брехню, Порівн.: «— Хе-е. Ще й
брехню завдаеї — сказав Грицько, хитнувши головою»
(Панас Мирний). Тепер цей фразеологічний зворот майже
вийшов з ужитку. Така сама доля спіткала й ідіоматичний
вираз завдавати гарту, що мав негативне значення.
У сполученні із словами шкода, лихо, крім дієслова
завдавати, можна вжити і його синонім — заподіяти.
«Фашистські загарбники завдали народному господарству
Білорусії величезної шкоди» (з газ.). «…Не ходжу у волость довідуватись, де що сталося, хто кому яку шкоду заподіяв
або зле учинив…» (Панас Мирний).
Замість завдавати не слід вживати дієслово наносити
(наносити удар).