Звертати увагу— «на когось або щось»; «чиюсь на
когось або щось». «Він був певний, що на нього ніхто не
звертає уваги, а проте грав роль» (М. Коцюбинський). «На
старого графа ніхто не звертав уваги* (О. Гончар).
«Лектор звернув увагу присутніх на закономірність явища».
«Ти вчиш його найлегше хліба добути, а я звертаю
людську увагу на страшні картини нужди та горя, буджу жаль
у серці…» (Панас Мирний).
Словосполучення звертати на себе увагу (здебільшого
із заперечною часткою не) вживається в розмовній мові,
коли йдеться про ставлення людини до себе. Наприклад:
«Мати не звертав на себе (не приділяв собі) ніякої уваги,
всі турботи її — про дітей».
Коли мова йде про те, що якась людина, предмет,
явище викликали інтерес, заволоділи чиєюсь увагою внаслідок
свого вигляду або дій, краще говорити, що вони
привертають (див.), притягують увагу (до себе), а не «звертають
на себе увагу (присутніх, слухачів, глядачів і т. п.)».
В усному мовленні трапляється ще одна стилістична
неточність у вживанні словосполучення звертати увагу:
між його компонентами інколи вставляють присвійний
займенник свій у знахідному відмінку однини жіночого роду:
«Хлопець звернув свою увагу на коротке повідомлення
в газеті». Така трансформація цього ідіоматичного звороту
не правомірна.