Здатний — «спроможний»,«такий, що має можливість,
силу, певні дані щось зробити». Це слово вживають з
інфінітивом, коли йдеться про можливості, властиві живому
організмові від природи: «Деякі представники
тваринного світу здатні не тільки сприймати ультразвукові
коливання, а й утворювати їх» («Наука і життя»); коли мова
йде про потенціальні фізичні можливості когось
або чогось: «Гімнасти нашої школи здитні (спроможні)
добитися кращих показників». «Виготовлений на заводі
циліндр здатний витримати величезний тиск повітря»;
коли треба передати думку про наявність чи відсутність
у людини моральної сили щось зробити:
«М а р т і а н.
…Моя дочка святою мрією горіти здатна,—
з таких бувають мучениці, брате» (Леся Українка).
«Чудні вам [неокласикам] почуття бунтарства і одчаю, ви
здатні лиш зітхать і марить у півсні…» (В. Сосюра); коли
мова йде про можливість морального впливу когось
чи чогось на когось або щось: «Тільки мати здатна була
заспокоїти хворого, коли в нього починався приступ».
«І може тільки ця бурхлива маршова ніч здатна була
викликати Брянського на одвертість» (О. Гончар).
Моральну підготовленість (чи
непідготовленість) до чогось виражає слово здатний у сполученні з
додатком у знахідному відмінку з прийменником на
(здатний— на що?): «Звичайно, я не раджу тобі бути
поганим воїном або ховатися за чужі спини. Я знаю, що ти на
це не здатний, і, може, саме за це найбільше тебе люблю»
(О. Гончар).
Значення, близьке до «здібний», слово здатний може
мати, коли вживається в ролі присудка, що керує до
датком у родовому відмінку з прийменником до
(здатний — до чого?). «Моя мати була дуже здатною до всякої
науки, та, на жаль, не було кому її вчити» (В. Самій-
ленко). «Перед чужими тільки й чуєш про Василя, який
він розумний та до всього здатний» (Панас Мирний).
Застарілим є вживання слова здатний у значенні
«здібний», «обдарований» без додатка (в ролі означення:
здатна дитина), хоч словники у своїх рекомендаціях
допускають це (правда, з позначкою «рідше»).