Здібний — обдарований, такий, що має здібності:
здібний математик, шахіст, музикант; здібна (обдарована)
дитина. «Брянського він вважав дуже здібним офіцером, але
сухим і до деякої міри педантом» (О. Гончар). «Хлопчик
такий здібний. Невже йому роковано загинути тут, у
глушині, або наложити головою в козацькому поході, або сісти
на палю десь у Стамбулі?» (3. Тулуб). «Ти з ним, Наталю,
займися на дозвіллі: здібний юнак, талановитий» (С.
Басил ьченко). Не можна рекомендувати вживання в цьому
значенні слова здатний (див.).