Любимий, улюблений. Любимий – той, що користується чиєюсь любов’ю, викликає в когось почуття любові.
«Сіверцев свого часу багато розповідав Чернишеві про любимий свій Ленінград, про трагедію блокади» (О. Гончар).
На відміну від улюблений, любимий (будучи взагалі не дуже поширеним словом) здебільшого вживається в сполученні із словами, що виражають одиничне поняття (батьківщина, мати, батько та ін.): «У нашій любимій Вітчизні ми будемо й далі з таким же ентузіазмом продовжувати будувати і творити» (П. Тичина).
Любиму Вітчизну топтати не дам
Кривавим, підступним і злим ворогам (М. Бажан).
Частіше в сучасній літературній мові вживані синоніми слова любимий – любий, милий, у відповідному контексті – коханий.
Дуже рідко натрапляємо в нашій мові на вживання слова любимий у значенні не прикметника, а дієприкметника з залежним від нього додатком в орудному відмінку (любимий – ким?). Наприклад: «…Не знала добре й сама, чого плаче, але почувала, як їй легшає від цього на душі, наче половину горя, її дівочих кривд по-сестринськи брала, переймала зараз на себе оця ніжна, оця любима нею з дитинства акація – біла колюча королева півдня». Оскільки в українській мові дієприкметникам не властива така форма (на -мий), то й конструкція ця не продуктивна.
Інколи замість любимий без достатніх підстав вживають слово улюблений (улюблена мати). Та, очевидно, семантико-стилістичне розрізнення цих двох слів ще не набуло нормативної визначеності. Про це свідчать приклади з творів майстрів літератури і дореволюційної, і сучасної.
Улюблений – той, кого серед інших найбільше люблять (улюблений герой, улюблена учениця і т. д.), або те, що найбільше відповідає чиїмось смакам, уподобанням, нахилам (улюблені місця, улюблений колір, улюблена страва). «Нунте ші Буковіна!» – гриміла улюблена лайка мош-Костаки і викликала усмішку на синові уста» (М. Коцюбинський). «…Сипле сонце барвисті дари на небо, на пустиню, на велику ріку і на кожну дрібную-дрібницю своєї улюбленої країни» (Леся Українка). «Професор тихо посміхався й ковтав сльози. Він розумів, що учень грає перед ним востаннє улюблений твір» (О. Донченко). «І в майбутньому – в широкому різноманітному репертуарі Панаса Саксаганського улюбленими ролями стануть образи простих людей» (Ю. Мартич). «Улюбленим жанром наймолодших читачів є казка» (Історія української літератури).
Інколи замість улюблений вживають любимий: любимий письменник, літературний герой, любимий колір; природніше: улюблений письменник, улюблений літературний герой, улюблений колір, бо саме цьому письменникові, літературному героєві, кольору віддають перевагу перед іншими письменниками, літературними героями, кольорами.
Часом без глибшого знання певних обставин важко визначити, яке саме слово треба вжити – любимий чи улюблений. Наприклад, як сказати: «Жінка одержала листа від свого любимого (чи улюбленого?) сина»? Якщо жінка одержала листа від свого єдиного сина, якого дуже любить, треба вжити слово любимий; слово улюблений слід ужити, якщо у жінки кілька синів і листа вона одержала від того з них, якого любить дужче від інших (тут могло бути й слово найулюбленіший або найбільш улюблений; вищий ступінь порівняння від цього слова практично майже не вживається, його функцію виконує звичайний ступінь – улюблений).