Є. Д. ЧАК - Складні випадки українського слововживання

Милуватися

Милуватися – «розглядати», «споглядати, дістаючи естетичне задоволення» (милуватися краєвидом). «Гаї шумлять – я слухаю. Хмарки біжать – милуюся. Милуюся – дивуюся, чого душі моїй так весело» (П. Тичина). «Олег блукав між скелями, перелазив через каміння, милувався згори на блакитне, велетенське полотнище моря» (О. Донченко). «Хлопці сиділи на згірку край шляху, милуючись селом, що біліло внизу по долині» (О. Гончар).

Милуватися означає також «відчувати задоволення, захоплення, дивлячись на когось або щось» («Милуватися своїм вихованцем». «Дивіться, милуйтеся тут цвітом колгоспної України – чудовими людьми, гордістю нашою!» – О. Вишня); «позувати, самозакохано захоплюючись собою» («Жінка повільно промовляла слова, милуючись у дзеркалі»).

Здебільшого дієслово милуватися керує додатком в орудному відмінку («Іван Антонович приховано милується своїми бійцями» – О. Гончар), проте інколи натрапляємо на керування родовим відмінком з прийменником з. Порівн.:

Правда, смішно вірити й любить,
Правда, смішно з квітів милуватись (М. Рильський).

Слово милуватися слід вважати літературно більш прийнятним, ніж любуватися.

Літературне місто - Онлайн-бібліотека української літератури. Освітній онлайн-ресурс.