Наймит, найманець. Слово наймит до революції означало найманого сільськогосподарського робітника. «Опріч Гафійки, було ще два наймити» (М. Коцюбинський). «Німець розлютувався, гукає на наймитів, збавляє всім плату на поправку машини» (Панас Мирний). «…Іде він (чоловік) у ту економію, чи в Таврію, чи на Дон з косою і повертається з косою та з такими долонями, наче б їх хто позасівав мозолями, бо на чужій землі комусь паляниці родить, а наймитові – одні мозолі чи пухирі» (М. Стельмах).

У переносному значенні наймит, маючи забарвлення осуду, виражає презирливе ставлення мовця до об’єкта розмови. Порівн. у О. Гончара: «Художник [Ференц] розповідав бійцям про життя в Будапешті, про Салаші, якого він вважав своїм особистим ворогом. – Бандит, криміналіст, німецький наймит!»

Слово найманець у значенні «найманий працівник» зустрічаємо рідко. Найчастіше воно вживається на позначення солдатів і офіцерів найманих військ. Цікаво, що в цьому значенні воно може вживатися і з різко вираженим емоційним забарвленням, що виражає осуд, презирство, і з нейтральним. Порівн. «Жорстоко поводяться білі найманці з місцевим населенням» (з газ.) і «…Жив колись у Мілані один німецький найманець…» (Д. Боккаччо, «Декамерон», пер. М. Лукаша).

Дуже часто слово найманець виступає в переносному значенні, виражаючи прислужництво, запроданство, підступність людей, яких так називають. «Ніякі підступи імперіалізму та його найманців не можуть зломити непохитну волю багатомільйонних мас до миру» («Радянська Україна»). «Лібкнехт і Люксембург… були по-звірячому вбиті найманцями німецького імперіалізму» (Історія КПРС).

Отже, в сучасній мові найманець у значенні «найманий сільськогосподарський робітник» не вживається. Навпаки, слово наймит не можна вжити на позначення солдата найманих військ. У переносному значенні обидва слова вживаються паралельно, хоча кількісну (частотну) перевагу має слово найманець.