Напрям, напрямок. Сучасні словники української мови вважають ці два слова семантично тотожними. Проте в останні роки помітною стала тенденція до стилістичного розрізнення їх.

Насамперед у переносному значенні, коли мова йде про шлях розвитку, ідейну спрямованість, суспільний, літературний рух, течію, вживають слово напрям, а не напрямок. «Перехід до комплексної механізації і автоматизації управління виробництвом із застосуванням засобів електронної техніки становить найхарактернішу рису сучасного технічного прогресу і має бути основним напрямом у створенні конструкцій нових машин» («Наука і життя»). «Всіляка підтримуючи демократичний напрям в українській літературі, він [Чернишевський] дуже високо оцінював творчість Шевченка» (І. Цюпа).

У значенні «ділянка фронту» частіше вживають слово напрям. «Це було в той день, коли надійшла радіограма, що червона кіннота на Київському напрямі прорвала фронт польських армій і що становище для військ маршала Пілсудського створилося катастрофічне» (О. Гончар).

Слово напрям здебільшого вживають і тоді, коли лінія руху визначається в загальних рисах (південь, схід) або пункт – кінцева точка – розташований на великій відстані. «Але крейсер не зупинився й швидко зник у напрямі на північ» (Ю. Яновський). «А там [у степу] уже все забурунило: двигтить у вечірніх сутінках земля, грають на конях верхівці, зляскують батоги в повітрі, – з могутнім величавим тупотом рухаються степом звідусіль сиві, як хмари, череди круторогих в напрямі на Перекоп» (О. Гончар). У такому разі слово напрям дуже часто вживається з прийменником на, що стоїть перед словом, яким визначається кінцева мета руху.

Коли ж говорять про лінію фізичного руху на невеликих відстанях, частіше вживають слово напрямок. «В одній з таких яруг, глибоких та покручених по всіх напрямках весняними водами, на самому дні ворушились люди» (М. Коцюбинський). «Треба не губити напрямку, бачити попереду верхів’я гори й іти крізь хащі» (Ю. Японський), «За кілька хвилин від штабу вже мчали в усіх напрямках верхівці, летіли по дротах, обганяючи наступаюче море, накази командувача на Перекоп:

– Сиваш заливає водою. Становище вкрай загрозливе. Негайно іти на штурм!» (О. Гончар). «Вибухи спалахували по горбу, в тому напрямку, куди йшли бійці» (Г. Тютюнник).