Є. Д. ЧАК - Складні випадки українського слововживання

Нервувати, нервуватися

Нервувати, нервуватися. Нервувати – «хвилювати», «дратувати когось», «доводити до нервового стану». «Ольга нетерпляче прикусила губу. Короткі, нескладні відповіді дівчини нервували її» (І. Микитенко). «Несподівана затримка нервувала» (О. Донченко). У сучасній мові узвичаєно вживати як перехідне дієслово (нервувати – кого?). «Особливо це чомусь нервувало, непокоїло Никанора» (І. Ле).

Нервувати вживають також із значенням неперехідності. «Враз лице його зробилося холодним, губи суворо підібгалися, і по тому, як він перекладав по столу з місця на місце якісь папери і то відкидався на спинку стільця, то знову займав своє робоче положення, було видно, що він нервує і намагається стримати свої нерви» (Г. Тютюнник). «А вже з половини дня починав нервувати: поглядав то на годинника, то на двері, а то й крізь величезне запилене вікно свого цеху – на ту вулицю, що вела до Софії» (А. Дімаров). «Микола раз у раз згадував свою Зіну. Згадував і нервував. Де вона? Що з нею?» (Я. Ваш).

Таке вживання слова нервувати зафіксоване в «Українсько-російському словнику» (т. II, стор. 731), проте в цьому значенні набагато частіше виступає дієслово нервуватися.

Нервуватися – хвилюватися, бути роздратованим, перебувати в збудженому, нервовому стані. «А за сніданком розмова зайшла на іншу тему. Чумак поцікавився, що там на селі зараз робиться. Може, про батька його Павло що чував?

Нервується трохи, – сказав Павло» (А. Головко). «Всі наступні дні Олесь був неспокійний, нервувався, і я розумів його, бо сам нетерпляче чекав рецензії» (О. Донченко).

Літературне місто - Онлайн-бібліотека української літератури. Освітній онлайн-ресурс.