Є. Д. ЧАК - Складні випадки українського слововживання

Паливо, пальне

Паливо, пальне. Паливо – це горюча тверда, рідка або газоподібна речовина, яку можливо й доцільно спалювати в спеціальних установках, щоб здобувати тепло. «Щоб запалити в печі, треба було перше назбирати сухого ломаччя, бо готового палива не було» (М. Коцюбинський). «Тріщало паливо в коминку» (І. Ле). «Трубами газопроводу йде за сотні кілометрів дешеве природне паливо» («Радянська Україна»).

Пальне – це паливо для двигунів. «Десятки пузатих цистерн з пальним, збившись на коліях, лунко лопалися, вигоряючи на власному вогні» (О. Гончар).

В житті своїм до всього маю діло:
До жита, що в полях не відшуміло,
І сипле зерно, й виляга, як дим,
До трактора з загущеним пальним,
До вченого в тривожному безсонні
І яблуні, що сохне на осонні (А. Малишко).

Пальним називають також різні горючі суміші, зокрема вживані для запалювання. «Вихор тарахнув двома пляшками пального по моторах танка і зіскочив на землю» (В. Кучер).

Отже, паливо – більш загальне поняття, пальне – вужче. Тому неправильно вживати слово пальне, коли йдеться про горючу речовину не для двигунів.

У зв’язку з новими досягненнями науки постає питання, як називати джерело тепла, що виділяється під час ланцюгових реакцій, – ядерне паливо чи пальне. Оскільки тут маємо справу з особливою реакцією, а не із згорянням, як у випадках з іншими видами пального, то, очевидно, варто погодитися з практикою УРЕ і вживати термін ядерне паливо, хоч у деяких інших виданнях часом натрапляємо і на термін «ядерне пальне». Порівн. у журналі «Наука і життя»: «Власне уран-235 є первинним ядерним пальним (треба: ядерним паливом) при одержанні атомної енергії».

Літературне місто - Онлайн-бібліотека української літератури. Освітній онлайн-ресурс.