Письменність, писемність, письменство. Письменність означає вміння читати й писати. «Сьогоднішня Туркменія – республіка суцільної письменності» («Радянська Україна»). «…Всі люди, що жили в їй [Костівці], мали такий погляд на книжку та на письменність, мов би то річ зовсім не цьогосвітна» (Б. Грінченко).

Писемність виступає в двох значеннях. Насамперед – це система графічних знаків, що їх вживають для писання в якійсь мові або групі мов. «Усі відкриті в Софійському соборі графіті написані кирилівськими літерами – шрифтом, який покладений в основу сучасної російської, української та білоруської писемності» («Радянська Україна»). «П’ятий міжнародний конгрес славістів був особливо урочистим, бо його робота збіглася із святкуванням 1100-річчя створення слов’янської писемності і підготовкою до наступного 150-річчя з дня народження Т. Г. Шевченка – геніального діяча слов’янської культури» («Народна творчість та етнографія»).

Друге значення слова писемність – «сукупність давніх, писемних пам’яток якоїсь мови». «Високий ступінь економічного, політичного та культурного розвитку Київської Русі, а також деякою мірою прийняття християнства сприяли розвиткові писемності. З’явилися перші книги, переважно богослужебні, необхідні для церковних відправлень» (Історія української літератури). «Інтермедії Якуба Гаватовича належать до визначних пам’яток давньої української писемності» («Радянське літературознавство»). «Давньоруська культура – яскраве самобутнє і багатогранне явище. До якої б сторони її не звернутися – чи до писемності (художня література, історія, публіцистика), чи до мистецтва… – скрізь стародавня Русь залишила свій… глибокий слід» (Нариси стародавньої історії Української РСР).

Письменство – синонім до слова література. «Значення Шевченка для України було просто переломним: не тільки для української літератури, яку він підніс до рівня кращих зразків тогочасного світового письменства і якій накреслив шляхи майбутнього, а й для всього розумового і політичного життя країни» («Радянське літературознавство»). «…Не може не турбувати нас, наскільки уміло й наскільки глибоко школа прищеплює дитині любов до творів красного письменства» («Літературна Україна»).

Письменство може вживатися, звичайно, і щодо сукупності давніх писемних пам’яток, тобто як слово писемність (в одному з його значень). «Більшість дослідників, особливо останнього часу, одностайно підкреслює патріотизм «Слова о полку Ігоревім». Щодо цього «Слово» є не поодиноким явищем староруського письменства: патріотичним духом пройняті як світські, так і церковні твори нашого середньовіччя». «Сковорода завершує не лише давній період у розвитку байки, а й українське давнє письменство взагалі» («Радянське літературознавство»).

Часом слово письменство вживається як збірне поняття у значенні «письменники». «Комуністична ідейність, активна участь письменників у житті – участь, яка так прекрасно виявилася особливо в дні Великої Вітчизняної війни, – от риси нашого письменства, які характеризують його в першу чергу» (М. Рильський). «Все йшлося на гірше. І то було не тільки його [Бальзака] особистою долею, а долею всього письменства Франції, яке воліло писати правду і служити цій невибагливій, але суворій і чесній богині» (Н. Рибак).

Остання особливість у словниках не зафіксована, але вона знайшла відбиття і в писемній, і в усній літературній мові.

Не можна погодитися з визначенням семантики деяких слів розглядуваного гнізда у ряді сучасних словників. У шеститомному Українсько-російському словнику АН УРСР (т. III, стор. 347) зазначається, що одним із значень слова письменність є «система графічних знаків», і, навпаки, при слові писемність, де саме слід було говорити про систему графічних знаків, нічого про це не сказано. Неточність у тлумаченні слова писемність іде від однотомного Російсько-українського словника 1948 р., відбита в Російсько-українському словнику для середньої школи Д. І. Ганича і І. С. Олійника і в однотомному Українсько-російському АН УРСР.

Цілком правильне тлумачення поняття писемність подане в УРЕ (т. 11, стор. 144).

Отже, письменність – це вміння писати й читати; писемність – система графічних знаків, що вживаються для писання в якійсь мові або групі мов, і – друге значення – давні писемні пам’ятки; письменство – література і – друге значення (рідко) – письменницький загал.