Порушувати. У сучасній українській літературній мові поширені два переносних значення дієслова порушувати: «пропонувати для обговорення, розв’язання» і «торкнутися чогось, зачепити щось». «Важке ми оце питання порушуємо… І важке, і складне…» (О. Ковінька). «Як поет-демократ і гуманіст він [С. Руданський] порушував у своїх творах актуальні громадські питання того часу» («Наука і життя»).

Найчастіше слово порушувати в цих значеннях виступає в сполученні із словами питання, проблема, клопотання. «На початку 1902 року культурні діячі Харкова порушили клопотання про дозвіл видавати щомісячний літературно-художній журнал «Світло» («Вітчизна»).

Замість порушувати із словами питання, проблема часом, коли йдеться про перше значення («пропонувати для обговорення, розв’язання»), вживають контекстуальні синоніми слова порушувати – ставити, висувати. «Зубченко (стукає кухлем об стіл): «Товариші! Цехбюро ставить таке питання» (І. Микитенко).

Проте заміну слова порушувати на піднімати (наприклад, «Доповідач піднімав важливі питання, але говорив монотонно, наче сам собі…») в сучасній літературній мові сприймають як стилістично невдалу.