Примушений, змушений, вимушений. Примушений значить «присилуваний кимсь або чимсь чинити саме так». При цьому особа того, хто вимагає (або обставини, що вимагають таких дій), може вказуватися, а може й не називатися.

«Свічка:

І ось,
В той самий час, коли там на горі
Пани вельможні гучно бенкетують
При громі сурм та полум’ї свічок, –
Ми в темряві примушені томитись,
Без світла, в темних хатах, як кроти…» (І. Кочерга).

«Сковані морозом, примушені текти під кригою її могутні хвилі, ніхто й не здогадається, яка насправді Нева в усій своїй силі й красі. Брудний, поруділий сніг приховує її від людських очей» (О. Полторацький).

Крім значення «присилуваний кимсь чинити саме так», примушений виступав ще із значенням «той, що має обов’язок чинити саме так». Наприклад: «– У мене нема такого вулика! – презирливо майнула крильцями бабка. – Це тільки ви, прості робочі бджоли, примушені працювати день і ніч, а я літаю, де схочу, засну, де трапиться, їм, що схочу» (О. Іваненко).

«Кемоль:

…Та все одно – був чи не був на раді,
а вже коли громада вся рішає,
то всяк примушений рішинця слухать» (Леся Українка).

Змушений і вимушений є синонімами, коли виступають у функції дієприкметника і виконують роль присудка (іменної частини складеного). У цьому разі вони означають дії людини (живої істоти), часом здійснювані навіть проти власного бажання, під впливом тиску обставин. (Підкреслюємо, що це стосується живої істоти; коли йдеться про неживі предмети, вживаємо примушений. Див. вище приклад: хвилі примушені текти під кригою, а не змушені, вимушені). «Був змушений (вимушений) це зробити, бо іншого виходу немає». «Селяни змушені були орендувати землю у поміщиків на кабальних умовах: обробляти своїми знаряддями і кіньми поміщицькі землі, віддавати поміщикові половину врожаю». «Наляканий розмахом страйкової боротьби, царський уряд змушений був у 1897 році законодавчо обмежити робочий день одинадцятьма з половиною годинами» (Історія КПРС). «Тому що на кінофабрику хороших сценаріїв не надходило… я вимушений був надалі писати сценарії сам». «Зупинившись там, де звичайно спиняються оперні співаки, Боженко відкашлявся і, надавши своєму голосу й обличчю найніжнішого виразу, почав промову:

«Граждани буржуазія, суб’єкти! Пробачте великодушно, що змушені були дати бій під містом. Інакше як же вас, негідників, проймеш?» (О. Довженко).

Ще кілька прикладів. «Хмельницький: …Хан і мурзи гомоніли довго. І змушені були скласти угоду з нами» (О. Корнійчук). «Під ударами червоних військ, які незабаром перейшли в наступ, десантники змушені були здавати станицю за станицею, щодень швидше відкочуючись до моря, до своїх кораблів» (О. Гончар). «У міру підростання звірят, щоб забезпечити їх кормами, старі вовки змушені ходити на полювання і вдень» («Наука і життя»).

У функції прикметника (означення до підмета або додатка), що виражений віддієслівним іменником, коли це словосполучення означає дію, зумовлену певними ситуаціями, вживають вимушений, а не змушений. Наприклад: вимушена посадка, вимушена зупинка, вимушене байдикування, а не «змушена посадка», «змушена зупинка» і т. д. «– …Хіба, приміром, для мене або для тебе було б щось кривдне в тому, що людина, якій я бажав дати щастя, знайде-таки його десь-інде після моєї вимушеної посадки? Я ж не який-небудь дикун, скіф, що, даючи дуба, нібито наказував і жінку свою вбивати та класти поруч із собою в могилу. Я, навпаки, заповів би друзям берегти її, любити, ощасливити…» (О. Гончар). «Жінки в замку Тартуських порозшукували горішнє незакінчене гаптування й модні аплікації, коротали за ними вимушене сидіння в покоях» (І. Ле). «Лагутін, спокійно сяючи блакитною прозорістю очей, говорив про боротьбу з вимушеними затримками в роботі «Могутнього». «Він розпростер хрестом худі, як палички, дитячі руки, і вимушена усмішка застигла на його обличчі» (О. Донченко). «Рухи її якісь вимушені, голос ненатуральний». «По виході присяжних суддів фізіономія судової зали відразу змінилася, відлетів дух вимушеної поваги й церемоніальності» (І. Франко).

Як уже зазначалося, в розглядуваних словосполученнях слово вимушений найчастіше виступає з віддієслівним іменником, але часом другий компонент являє собою іменник не дієслівного походження, хоч і абстрактний. «Здавалось, що вже більше як півгодини тягнеться цей вимушений спокій» (В. Козаченко). «Улька слухала матір з вимушеною увагою, а її лукавий погляд не відривався від Грицевого бриля, що висів на гвіздку» (С. Добровольський).

Так само з префіксом ви-, а не з-, вживаються відповідні слова, коли вони виступають із заперечною часткою не: невимушена усмішка, невимушений вигляд, невимушена хода (а не «незмушений вигляд», «незмушена хода»). «Вутаньці була приємною його увага, і коли воєнком з невимушеною чемністю попросив дозволу сісти, вона, зашарівшись, тільки кивнула в знак згоди» (О. Гончар). «Як і Гоголь, Квітка широко користується всіма багатющими лексичними скарбами народної мови… оповідними, синтаксичними зворотами, чим надає своїй мові невимушеної природності, простоти і соковитого емоційного забарвлення» (П. Федченко). «Розмова полилась невимушена, весела, і незабаром Бальзак привернув усю увагу товариства» (Н. Рибак). «Тим часом цеховики вже повстромлювали в свічники свої свічки й розсипались по палаті барвистими купками. Починається невимушена весела метушня» (І. Кочерга).

Отже, коли щось робиться з примусу, за чиїмсь суворим наказом, вимогою, вживають слово примушений (у ролі іменної частини складеного присудка). Коли в людини немає іншого виходу з певних обставин, вживаються паралельно слова змушений і вимушений; тільки вимушений виступає у функції означення в словосполученні з іменником у ролі підмета або додатка.

З погляду сучасної стилістичної норми трохи незвично звучать словосполучення «примушений сміх», «примушений усміх» у ремарках Лесі Українки: «[Евфрозіна] (З трохи примушеним сміхом зникає в дверях гінекея)» (драматична поема «Оргія») або «Руфін з слабким примушеним усміхом мовчки потакує головою» (драма «Руфін і Прісцілла»). Це можна пояснити тим, що на той час ще не було чіткої семантико-стилістичної диференціації.