Притаманний – «властивий», «характерний». «Максимові Рильському завжди були притаманні любов до людини, природи, почуття часу, почуття краси життя у його безперервному розвитку» («Радянське літературознавство»).

Притаманний, як і властивий, вимагає додатка в давальному відмінку (притаманний – кому? чому?). «Художники кіно відмовилися в нових фільмах від фальшивої театралізації. Вони лишили театрові створювати притаманний лише йому світ образів, шукали своїх, властивих кіно шляхів втілення у мистецтві життя народу [Італії]» (О. Довженко). «Любов і повага до польського народу, до борців за його національну й соціальну свободу притаманні всім передовим російським, українським, білоруським діячам XIX століття» (М. Рильський).

Неправильно вживати слово притаманний з додатком у родовому відмінку з прийменником для («притаманний для цієї країни»).