Прозовий, прозаїчний. Обидва прикметники утворені від одного іменника – проза, який вживається в двох значеннях: прямому – «невіршована література, на відміну від поезії»; переносному – «буденне, нудне, одноманітне в житті».

Раніше в обох значеннях вживався прикметник прозаїчний. Порівн. «Реаліст у кращому розумінні цього слова, Франко в своїх прозаїчних творах любить спинятись на двох темах…» (М. Коцюбинський). «Перекладені вони [пісні] на нашу мову не з єгипетського первотвору, звичайно, а з наукового німецького перекладу…, причому з прозаїчної форми повернені в віршовану» (Леся Українка). «Вона ввійшла в покої, і знов її обхопило прозаїчне буденне життя» (І. Нечуй-Левицький).

Проте останнім часом слова прозаїчний і прозовий почали розрізняти семантично. У значенні переносному («буденне, одноманітне, безбарвне в житті»), як і раніше, вживають слово прозаїчний. «В моїй уяві якось не вкладалося, що поет може працювати на такій прозаїчній посаді, як секретар сектора» (О. Донченко). «Чи професія бадейщика здалась йому [Якову] надто прозаїчною, чи якимсь іншим ходом думка його пішла, тільки замислив він стати висотним муляром» (І. Волошин). «На вулиці весняний вітерець разом з різними поетичними пахощами доніс до Марка Пилиповича прозаїчні пахощі борщу і нагадав йому, що слід би вже пообідати» (В. Безорудько).

У значенні «такий, що належить або властивий прозі як роду літератури» вживають дедалі частіше слово прозовий, а не прозаїчний. «У ритмомелодиці, в римуванні наших пісень, у характері метафор, епітетів і т. ін., в жанрі прозових розповідей дедалі більше бачимо ми нових рис, спричинених впливом літератури, глибшим знайомством із творчістю інших народів, рис, підказаних новими явищами життя» (М. Рильський). «Геніальна українська поетеса Леся Українка створила багато художніх речей неминущої цінності – ліричних віршів, поем, творів драматичних і прозових» («Радянське літературознавство»).