Противник, супротивник, суперник. Противник як термін у військовій справі означає назву ворожої сторони. «– Товаришу комфронт! – покликали його. – Важливе донесення.
Фрунзе повернувся до штабу.
– Полки 51-ої і Ударна вогнева бригада, – доповідали йому звідти, з Перекопу, – під ураганним вогнем противника, несучи величезні втрати, прорвали всі 17 рядів дротяних загорож і навіть вилетіли в кількох місцях на вал. Проте закріпитись не встигли». «Про укріплення противника ніхто не мав точного уявлення, але, незважаючи на це, війська з ходу пішли на штурм, настільки великим був їхній порив, бажання не дати ворогові укріпитись у Криму на зиму» (О. Гончар).
Слово противник може вживатись і переносно. «Наталя Сидорівна була поступливою і не звикла чинити опір. Навіть тоді, коли її ображали безпідставно, вона не домагалась викриття підступності противника і воліла примиритися, аби було тихо» (А. Хижняк).
Противником називають також людину, яка негативно ставиться до якихось дій, ідей, теорій, активно виступає проти них, заперечує їх. «Противники ленінізму твердили, що Росія нібито не дозріла для соціалістичної революції, що побудувати соціалізм в одній країні неможливо. Але противники ленінізму були осоромлені» (Програма КПРС).
Супротивник найчастіше вживають як спортивний термін. «Білограєва рука з затиснутим у ній конем смикнулась і враз опустилась. Він поставив фігуру просто під пішака супротивника» (Ю. Мушкетик).
Проте іноді натрапляємо і на слово противник, вжите як спортивний термін. «Стиляга» спершу нібито дотримувався правил бою. Потім, після кількох добрих стусанів, розлютувався і почав вимахувати великими шкіряними рукавицями у всі боки. Дуже смішно хитрив, намагаючись обдурити свого противника» (Д. Ткач).
Часто в художній літературі і в розмовній мові слово супротивник вживається й на позначення ворогуючих сторін, які збройно виступають одна проти одної. «[Данило:! – …Сокири зробити такі, щоб перерубувати супротивника, як дровину» (А. Хижняк). «Там, на півдні, передбачалось створити міцний кулак і розбити ворога… вкупі з кількома кінними полками, що мусили переслідувати розбитого супротивника і жорстоко «рубати» його до ноги» (М. Трублаїні). «І другого дня, як косарі в жнива, на сході сонця почали сходитися війська супротивників на бій» (І. Ле).
Але в офіційній, діловій мові як військовий термін виступають тільки слова противник і ворог.
Слово супротивник також уживається на позначення людини, що додержується протилежних поглядів, має інші наміри, звички, ніж хтось. Вжите в такому значенні слово супротивник не має відтінку гострої ворожості, запеклості. «…Я можу відчувати до моря ніжність; але без жодного замилування. Саме до моря, бо з ним зараз іде запекла боротьба. Я навіть шаную його, як відважного супротивника» (О. Донченко).
Для характеристики людини (стосовно її конкурента), яка з кимось змагається в досягненні певної мети, вживають слово суперник. «Німеччина в своєму промисловому розвитку наприкінці минулого століття [XIX] випередила Англію і почала витісняти свого суперника з його старих ринків» (Історія КПРС). Найчастіше це слово вживається в галузі політекономії капіталізму – для характеристики антагонізму в економічному змаганні монополістів і цілих держав, і в побутовій мові – на позначення одного з двох або кількох претендентів на увагу якоїсь жінки. «Очевидно, імперіалістичні хижаки знову візьмуться за своє… Знову розгорнеться боротьба між суперниками, між конкурентами» (О. Гончар).
«Ото он пішов із сокирою, що, думаєте, не підстереже колись та не провалить голови суперникові?! Ревнощі – це, брат, така штука, що з чоловіка може звіра зробити!» (А. Головко).
Таким чином, як військовий термін в офіційній мові вживається слово противник; в інших значеннях, залежно від контексту, можуть виступати слова супротивник, суперник, а часом і противник.