Робітничий, робочий. Робітничий – прикметник від слова робітник – означає: «той, що складається з робітників» (робітничий клас); «належить їм» (робітничий прапор).

У дні світової потали
Тут опір знамена підняв.
Свої робітничі квартали,
Париже, навіки прослав! (М. Рильський).

«У багатьох містах капіталістичних країн можна побачити разючі контрасти: розкішні будинки, готелі, магазини в центрі і обдерті, напівзруйновані халупи на робітничих околицях».

Робочий – прикметник від слова робота. Робочий одяг, бо це одяг для роботи, а не одяг робітника; так само робочий час, робочий план, робоча гіпотеза і т. д. «Робочий день має бути коротший на четвертину» (М. Коцюбинський). «Хай він і в цій незавидній робочій одежі, а я пишаюся ним, – мовби каже дівчина, вчепившись за батька».

О, тиха пристане робочого стола,
Де ще на якорях дрімають вірні рими,
Де мислі щоглами підносяться стрункими,
Струмують образи, як понадводна мла! (М. Рильський).

Робочий ще може означати «працьовитий, роботящий». «…Не та вже наша Катря, що була. І спокійна, і привітна, і робоча, та не та» (Марко Вовчок). «А все ж вони дівчата як слід: хорошого, чесного роду, робочі, слухняні» (Панас Мирний).

Словосполучення робоча людина вживають щодо того, хто живе з своєї праці, тобто це словосполучення виражає соціальну характеристику особи чи групи людей.

Помилково часом уживають словосполучення «робоча їдальня», «робочий гуртожиток», «робочий клуб», треба: робітнича їдальня, робітничий гуртожиток, робітничий клуб, бо їдальня, гуртожиток, клуб – для робітників, а не для роботи. Так само треба говорити: робітнича слава, гордість, честь, бо це слава, гордість, честь робітника.