Спиратися, опиратися. Слово спиратися в сучасній українській мові означає «використовувати щось як опору». «Спираюсь на мур і годинами стежу, як безшелесно бродять тіні з місця на місце» (М. Коцюбинський). «Юзя хутенько вмилася, освіжила голову і стала коло вікна, вихилившись трохи з нього та спираючись на руки» (Леся Українка). Часто спиратися виступає в сполученні із словами палиця, дрючок, костур, ціпок та ін. У М. Стельмаха, наприклад: «Сяк-так підлікувавшись, спираючись на палицю, зашкандибав Антанас у губпартком». «В цей час відчинилися двері, і на порозі став худющий чорнявий юнак, спираючись на шпитальну паличку». «Старий, спираючись на костур, ледве волік до церкви покручені простудою ноги». «Нетвердими ногами, спираючись на грушеві чи кисличані костури, чапали й ті діди, яким уже землю давно замінила піч, і в тумані вони самі стояли, мов туман, і навіть каламутні сльози на їхніх очах, здавалось, понатікали з передвесняної імли». І в інших письменників спостерігаємо вживання спиратися в цьому значенні і з названими словами. «Дід Баклага важко ступає своїми юхтовими чобітьми, спирається на ціпок» (І. Микитенко). «Він з однаковою гордістю стоятиме серед велетенських машин, він стоятиме на палубі океанського корабля, що йде в невідомі країни, він стоятиме з однаковою гордістю й серед неміряного степу, спираючись на палицю» (Ю. Яновський). «Дорош спирається на палицю, шкутильгає в холодок під верби» (Г. Тютюнник).

Часом, коли йдеться про фізичну опору, спиратися вживають у сполученні із словами, що означають людину або частину її тіла – плече, руку. «…Стара вже не мала сили кроку перейти, не спираючись на молоду невістку» (Марко Вовчок). «Дехто кульгає, спираючись на товаришів» (О. Довженко). «Данько зовсім знесилився, доки, спираючись на материне плече, додибав до саней» (О. Гончар).

Спиратися вживають також у переносному значенні – коли мова йде про опору не фізичну, а моральну, теоретичну, технічну і т. ін. Наприклад, «Керівник установи в своїй роботі спирається на кращих працівників». «Щоб зробити кидок уперед, кібернетиці дедалі частіше доводиться спиратись на досягнення біології» («Наука і життя»). «Спираючись на досягнення кібернетики, можна будувати такі електронно-обчислювальні машини, які здатні синтезувати свої дії» («Знання та праця»).

У значенні «упиратися» (робити упор) теж може виступати слово спиратися, але в тому разі додаток, яким керує це дієслово, хоч і стоїть у знахідному відмінку (як і при інших значеннях), проте вживається з прийменником у (в), а не з прийменником на. «Черниш, стоячи за гребенем, спираючись (упираючись. – Є. Ч.) коліньми в брилу, тягнув обережно канат» (О. Гончар).

Основне значення слова опиратися в сучасній мові – переносне – «чинити опір», «не піддаватися», «опинатися». «Залізне здоров’я Сагайдачного шалено опиралося смертельній хворобі» (З. Тулуб). «Зразу вона тій думці страшно опиралася, але пізніше піддалася їй і пішла» (О. Кобилянська). «Моталка починає густи в моїй руці. Я доходжу до епізоду, що його треба викинути. Він величенький – більше сотні метрів. Я знаю, що режисер опиратиметься, треба скоріше повертати розмову на інше, але мені шкода втрачати розгін, і я кінчаю думку» (Ю. Яновський). «…Гайда до мене, – потягнув Масло спантеличеного хлопця. – Я не знаю, чи зручно йти, – пробував опиратися Василь. – А що тобі знати! Я ж не стороння людина, не з вулиці» (А. Хижняк).

Проте словники обстоюють таке значення слова опиратися, як «використовувати щось за опору». Звичайно, таке розуміння слова опиратися поширене і в розмовній мові, і в художній літературі. Порівн., наприклад, «Біля возів ідуть чумаки, на пужално опираючись» (М. Коцюбинський). «Сотні тисяч звуглених людей – оце Хіросіма… Це також оті дівчатка-школярки, що, опираючись на бамбукові палиці, шкандибають кудись світ за очі в обгорілім лахмітті, і кличуть матерів, і просять ковток води серед тієї сліпучої радіоактивної спеки…» (О. Гончар). «Вона послушно повернулась і пошкандибала, опираючись на кийок» (М. Ірчан). Часом воно вживається і в значенні «упиратися»: «Югина, опираючись руками у восковий луб полудрабка, сіла на гузик снопа» (М. Стельмах).

Деякі письменники вживають слово опиратися навіть тоді, коли мова йде про опору моральну, теоретичну і т. ін. Порівн. «Опирався я на сільського активіста Дмитра Степановича Гринька, якого сільрада виділила мені в помічники по лікнепу» (Є. Кравченко). «Опираючись на свою філософію, Волос не переставав потихеньку скуповувати землю довкола свого хутора» (П. Панч). Але все-таки на сучасному етапі розвитку літературної мови дуже помітна тенденція розрізняти семантику цих слів: спиратися і в прямому, і в переносному значенні – «використовувати як опору», опиратися – «чинити опір», «не піддаватися», «огинатися». Очевидно, цю тенденцію слід вважати прогресивною: вона сприяє тому, щоб висловлення стало точнішим.