Сповнений. Звичайно це слово вимагає після себе додатка в родовому відмінку. «Ми часто забуваємо про тишу в фільмі… І є тиша споглядання і сповнена високої поезії тиша мислення… це – не просто відсутність слова, а такий розвиток усієї дії спектаклю, що дає змогу використати паузу як яскравий засіб художнього вираження» (О. Довженко). Сполучення слова сповнений з додатком здебільшого передає моральний стан людини, емоції. «Йому двадцять два роки, він сповнений сили і впевненості» (М. Трублаїні). «І кожен рух його був сповнений поваги» (М. Рильський). «І сказав один юнак, сповнений завзяття…» (П. Воронько). «Тоді звилась полум’яна, гучна мелодія, горда і буйна, сповнена болю і розпачу, що збудила всі струни» (Леся Українка).
Краю мій, тебе у громі броні
за минуле, сповнене жалю,
я люблю любов’ю міліонів,
кожним стуком серця я люблю (В. Сосюра).
Липнева ніч в огні над нами,
тривоги сповнений перон… (В. Сосюра).
Проте коли слово сповнений виступає з іменниками не абстрактного, а конкретного значення, що здебільшого властиве слову наповнений, то трапляється, що воно керує, як і наповнений (див.), додатком в орудному відмінку. Порівн.: «Вся хатина сповнена сонцем» (М. Коцюбинський).
І гнів, як пожежа, шумує у жилах,
як грозами сповнений сад… (В. Сосюра).
Отже, в сучасній літературній мові сповнений здебільшого сполучається із словами, що виражають моральний стан, емоції, і керує родовим відмінком; наповнений частіше сполучається із словами, що мають фізичне значення, і керує орудним відмінком.