Спостережливий, спостережний. Слово спостережливий означає: «уважний, такий, що вміє добре спостерігати, підмічати». «Ви дуже спостережливі, молода людино» (Я. Галан). Часом, щоб передати цю рису характеру людини, вживають словосполучення «спостережливий+око»: «Спостережливим оком Чепіга відразу помітив, що Вітряні гори були вулицею відвертих, чесних трудолюбів» (С. Журахович).

У «Курсі сучасної української літературної мови» за ред. Л. А. Булаховського зазначено (т. І, стор. 368), що суфікс -лив(ий) вживається «на означення внутрішньої прикмети, істотної властивості чи нахилу до чогось».

Спостережливий завжди виступає як означення до іменника, що називає людину за певними ознаками: за статтю (спостережлива жінка), віком (спостережлива дитина), родом занять (спостережливий учений), фахом (спостережливий лінгвіст), нахилами (спостережливий художник) і т. д. Це слово виражає рису характеру, здебільшого постійну, сталу.

Зовсім інше значення має слово спостережний; воно означає: «такий, що служить для спостереження за кимсь або чимсь». «Брянський стояв на спостережному пункті сьомої стрілецької роти і звідси керував вогнем» (О. Гончар).

Слово спостережний завжди виступає як означення до іменника, що називає предмет, конкретне поняття, і ніколи не сполучається з іменником, що називає людину. Спостережливий в літературній мові може субстантивуватися – виступати в ролі іменника, спостережний без пояснюваного іменника не вживається.