Тепер, зараз. Вживання цих слів часом плутають, хоч не в усіх контекстах можлива заміна одного одним.

Тепер насамперед означає «у наш час», «останнім часом». «– …Ти хотів би жити тут не тепер? За княгині Ольги, при Ярославі, при Хмельницькому? Або через сто років?

– Тепер.

– І я.

– Бо ж ми, справді, відстояли всі минулі сторіччя, – казав Орлюк, дивлячись на вічне свято Задніпров’я. – сю нашу історію, минулу й майбутню» (О. Довженко).

О так! Минуле – не могила,
Хреста примарний силует,
– Недарма ж мужнього Данила
Тепер оспівує поет (М. Рильський).

Тепер виступає в тих контекстах, де якісь нові факти підтверджують, розвивають ті, про які розповідалося раніше, або протиставляються їм. Наприклад: «Здається, ще недавно ми з Іваном були студентами, тепер він уже доктор наук, відомий учений». «До революції Казахстан був глухим закутком царської Росії; тепер Казахська РСР – республіка високого розвитку економіки, науки, культури». «Джеря був сивий, аж білий. Густі сиві брови низько понависали й закривали очі, з-під їх і тепер блищали темні, як терен, очі» (І. Нечуй-Левицький). «Навіть у хазяйстві пощастило Гнатові: перш було, за що не візьметься – у всьому невдача, мов заворожено, а тепер і на корову спромігся, і коненята купив, і вівці мекають на оборі» (М.Коцюбинський).

«Річард:

…Ти ж певне довго проблукав у пущі?
Тяжка дорога?

Джонатан:

Ні, тепер не дуже,
за стільки часу вторували люди»

(Леся Українка).

«Давно, давно минули ті часи, коли він стріляв по ворогові навгадки, не цілячись, висунувши саму карабінку на бруствер, а голову сховавши в окоп. Було, було й таке, і зараз, у цю, може, останню годину, можна і в цьому зізнатись. Але тепер він уже не такий» (О. Гончар). «Настали інші часи, настали інші люди… Тепер стало діло напереверт: на людському полі стояли полукіпки, а панський хліб стояв незжатий» (І. Нечуй-Левицький).

Синонімами слова тепер у цьому значенні виступають слова нині, сьогодні, вжиті в переносному значенні.

…Мінливе Чорне море вабить погляд, –
Те море, де чубаті козаки
Дива в чайках творили гостроносих,
А нині плинуть мирні пароплави,
Людей на відпочинок везучи
Чи несучи багатства незліченні
Радянської прещедрої землі! (М. Рильський).

«Сьогодні немає в нас господарства, де б не було кількох агрономів, зоотехніків, інших спеціалістів» («Хлібороб України»).

Слово тепер вживається також на означення зміни певної дії, процесу, стану іншими. Наприклад: «Експериментальну частину закінчено, тепер можна переходити до наступного етапу»; «Останній шкільний дзвінок, останній екзамен… Тепер перед нами нове життя, сповнене щоденних турбот і чудесних мрій»; «Хворий під наркозом заснув, і тепер можна було починати операцію».

Слово зараз означає: «цієї миті, секунди, хвилини». «Тихше! Хай ніщо не відвертає вашої уваги. Зараз ми будемо вкладати в уста артистів слова, які навіть не приснились би на чернігівських луках ні їм, ні їхнім нащадкам цілі, можливо, століття, – не поклич їх до подвигу грім пролетарської революції» (О. Довженко).

А десь гуде, шумить, юрбує…
Галина й зараз ніби чує
І крок, і дзвін, і сміх, і спів
в янтарнім морі ліхтарів… (В. Сосюра).

«Горпина: …Химко! роздимай там мерщій самограй, чи самовар! Химка (виглядає з пекарні в двері):

– Зараз, зараз! Роздимала, роздимала хвартухом, так нічого не помагає» (І. Нечуй-Левицький).

Слово зараз має і такий відтінок, як «негайно», «невідкладно». «Кирило довго блукав, поки вгамувавсь трохи. Чи він був правий? Чи не образив даремне Івана?.. Він мусить зараз побачити Івана» (М. Коцюбинський).

Раніше слово зараз досить часто вживалося ще в значенні «відразу». «Високоповажаний Добродію, простіть, що зараз не міг відповісти на ласкавий лист Ваш» (М. Коцюбинський). «Сказано, воно іншого роду, іншого заводу… Зараз видно». «А одробила своє, то зараз із хати…» (Панас Мирний).

У сучасній мові частотність вживання слова зараз у цьому значенні невисока.

Поширена стилістична похибка полягає в тому, що деякі мовці вживають слово зараз не з властивим йому значенням «цієї миті», «у момент розмови», а з переносним значенням «нині», «сьогодні», тобто у тих контекстах, де має бути вжите слово тепер. У реченні «Зараз мій приятель живе в Києві, працює на заводі «Точелектроприлад» слід було вжити слово тепер, оскільки тут підкреслюється, що приятель живе в Києві взагалі, а не тільки цієї миті. У реченні «Минулого року я закінчив університет, а зараз збираюся вступати до заочного інституту іноземних мов» слово зараз могло б бути якоюсь мірою стилістично виправданим лише в тому разі, якби ця розмова відбувалася в момент подання документів до інституту іноземних мов. За всіх інших обставин треба було вжити слово тепер.

Розглянемо ще такі приклади: «Моя сестра раніше жила в Ленінграді, а тепер переїхала до Києва. Але зараз у місті її немає: третій тиждень живе на дачі». «Викладач Жевченко тепер працює на мовно-літературному факультеті: зараз він читає лекцію в аудиторії № 47». У першому реченні слово тепер вжите тому, що в житті сестри настав новий етап (постійне перебування в Києві); зараз – тому, що йдеться про місце її перебування в момент розмови. З другого речення можна зрозуміти, що викладач Жевченко колись працював не на мовно-літературному факультеті. Тому за вже розглянутим принципом (див. вище) тут слід вжити слово тепер; далі вживаємо зараз, бо йдеться про дію, що відбувається в момент розмови.