Уповноваження, повноваження. Уповноваження – це надання якійсь особі прав діяти від імені того, хто це доручав.

Наприклад, «За уповноваженням райкому комсомолу він поїхав у сусіднє село проводити збори».

Повноваження – це самі права на діяння від імені когось, на прийняття рішень на власний розсуд. «Загальні збори оберуть нові правління, ревізійні комісії, голів колгоспів там, де минув строк їх повноважень» (з газ.).

Уповноваження звичайно вживається в однині, повноваження – і в однині, і в множині (переважно). «Капітан… прибув на лісорозробки з надзвичайними повноваженнями» (В. Петльований). «Потрібне було негайне втручання відповідальної особи з широким повноваженням» (П. Панч).

Помилка виявляється в тому, що дехто слово уповноваження вживає замість повноваження: Наприклад: «З липня він приступив до здійснення своїх уповноважень»; «Уряд надав послові необмежені уповноваження». В наведених прикладах слід було вжити слово повноваження.