1. Слово вітчизна етимологічно пов’язане із словом отець, сучасна форма якого походить від праслов’янської *отьсь, що була присвійною і, в свою чергу, розвинулася з індоєвропейської *atikos – «батько». Проте вихідною формою було *at-ta (пор. укр. тато), що виникло в дитячій мові як звертання до старших (докладніше див.: А. Г. Преображенский. Этимологический словарь русского языка. М., Государственное издательство иностранных и национальных словарей, 1959, т. І, с. 668 – 669; Н. М. Шанский, В. В. Иванов, Т. В. Шанская. Краткий этимологический словарь русского языка. М., Учпедгиз, 1961, с 193; Г. П. Цыганенко. Этимологический словарь русского языка. К., «Радянська школа», 1970, с. 321).

У формі вітчизна розвинувся протетичний звук в, а звук о в закритому складі перейшов в і. Корінь тут вітч- суфікс -изн-, флексія -а (пор. аналогічні утворення: дідизна, материзна та ін.).

2. Слово земля праслов’янське. За допомогою суфікса j (й) від іменника *zеть утворилося слово *zетjа, в якому згодом *mj перейшло в мл. У сучасній мові в словах земельний, земляний, землевласник, землемір та інших корінь земл- (земел-); у словах земний, наземний, підземний та інших корінь зем-. І земл- (земел-) і зем- є варіантами єдиного кореня.