Слово подушка, як зазначається в сучасних етимологічних словниках, відоме в східнослов’янських і західнослов’янських мовах. Утворене воно за допомогою суфікса -ьк (а) від зниклого слова подуха, яке походить від тієї самої основи, що й польське duchna, яке означає: «перина», «душа», «пух». Подушка буквально значить «надута» (див.: Н. М. Шанский, В. В. Иванов, Т. В. IIIанская. Краткий этимологический словарь русского языка. М., Учпедгиз, 1961, с. 256). Та основу цього слова ми визначаємо не в історичному плані, а з погляду сучасного його життя.

В академічній граматиці української мови зазначається: «Серед твірних основ у системі сучасної мови бувають кореневі непохідні основи (наприклад, мор-ський – море, гір-ський – гора) та афіксальні похідні твірні основи (наприклад, селян-ство – селян-ин, вчитель-ство – вчитель)». Див.: Сучасна українська літературна мова. Морфологія. За заг. ред. акад. І. К. Білодіда. К., «Наукова думка», 1969, с. 21. Оскільки слова подуха тепер не існує, то в слові подушка основу (подушк-) слід вважати за непохідну (пов’язування цієї назви з тлумаченням подушки як предмета, що його «підкладають під вухо», є народною етимологією. Див.: Н. М. Шанский, В В. Иванов, Т. В. Шанская. Краткий этимологический словарь русского языка. М., Учпедгиз, 1961, с. 256).