Слово кореспонденція в сучасній українській мові вживається в кількох значеннях. По-перше, так називають сукупність поштових відправлень (листи, газети, журнали), які комусь адресовані; по-друге, так називають листування між окремими особами або установами; по-третє, – повідомлення в газеті або журналі, надіслане кореспондентом.

Таким чином, слово кореспонденція у значенні «пошта адресата» (того, кому надсилають) і «пошта адресанта» (того, хто надсилає), а також у значенні «листи тих, що систематично пишуть одне одному», вживається як збірне поняття і з числівниками сполучатися не може.

Лише в третьому випадку, коли йдеться про дописи, замітки, повідомлення з місць надіслані для опублікування в певному періодичному виданні журналістом, робкором або сількором, слово кореспонденція може сполучатися з числівниками. Наприклад: «У сьогоднішньому номері обласної газети вміщено п’ять кореспонденцій з різних районів про хід весняної сівби», «Новий працівник газети вже надіслав кілька (чотири, п’ять і т. д.) цікавих кореспонденцій».