Формальна структура речення є засобом вираження комунікативних настанов 
мовця. Проблема співвідношення формального й актуального членування речення 
уже тривалий час перебуває у полі зору лінгвістів. Актуальним і сьогодні 
залишається питання щодо засобів та способів вираження теми в сучасній 
українській мові, статусу нерозчленованих речень-висловлень з нульовою темою. 
Наприклад: Тиша (В. Стус, 1994, т. 1, кн. 1, с. 53); Гусне вечір сурою корана, і в яру 
струмка гортанний звук (В. Стус, 1994, т. 1, кн. 1, с. 106); Шаріють фари дико од 
натуги, оглухла піч у реві степовім, а він, бугай, несе між рогів грім і від жадання 
товпиться і пухне (В. Стус, 1994, т. 1, кн. 1, с. 134); Сурмлять прощанням дальні 
журавлі, і на пізніх ватрах догорає осінь, і обрію зеленувата просинь, мов кораблі, 
гойда гірські шпилі (В. Стус, 1994, т. 1, кн. 1, с. 145). 
Ці речення-висловлення поширені й у тексті: Втома. Ніч. У самотині На 
безлюдді бродять тіні, На безлюдді тіні бродять, Сосни стомлено скриплять. 
Спить долина. Ледь світає (Обрій в далеч утікає) - Перші проблиски холодні Вже на 
сході миготять (В. Стус, 1994, т. 1, кн. 1, с. 5); Багаття згасло. В тебе сон пройшов. 
Тікає ніч (В. Стус, 1994, т. 1, кн. 1, с. 13). 
В. Матезіус зазначає, що з погляду актуального членування ці речення можна 
розглядати як нерозчленовані висловлення, оскільки вони містять власне ядро 
висловлення із супровідними словами [В. Матезіус 1967, с. 240]. Наприклад: Спить 
долина, ніжним сяйвом Оповита (В. Стус, 1994, т. 1, кн. 2, с. 5); Смеркало (В. Стус, 
1994, т. 1, кн. 2, с. 97); Скресає далина ... Пливуть і думи й хмари ... (В. Стус, 1994, 
т. 1, кн. 1, с. 202). Зазначені висловлення відповідають на питання "Що має місце?" 
Весь лексичний склад цього речення, що є відповіддю на латентне питання, виступає 
349 
УКРАЇНСЬКИЙ СИНТАКСИС: ХРЕСТОМАТІЯ 
ремою. Порівняймо: Надворі І/ смеркало тощо. Це речення є відповіддю на питання 
"Що мало місце надворі?". Повідомлення залишилося попереднім, воно й міститься в 
ремі (смеркало), але для цього повідомлення з'явився вихідний пункт - позначення 
того місця, якому приписується наявність "смеркання", тому речення Надворі // 
смеркало уже членується на лексично виражену тему й лексично виражену рему. 
"Обставина місця найчастіше дозволяє "зачепити" певне повідомлення за уже 
існуючі в адресата мовлення відомості" [Арутюнова 1976, с. 221]. 
Якщо весь факт, подія беруться загалом, без вичленуваиня будь-яких із аспектів 
у ролі вихідного пункту, то зміст повідомлення співвідноситься безпосередньо з 
дійсністю і висловлення є нерозчленованим, рематичним. Як відомо, відсутність 
знака - теж знак, тому в цьому випадку можна говорити про нульову тему. 
Відповідно, нерозчленовані речення-висловлення в комунікативно-синтаксичному 
аспекті побудовані за тим же принципом, як і інші, але один із компонентнів 
актуального членування (тема) репрезентований нулем. Актуалізацію в цих реченнях 
слід розуміти як потенційну можливість кожного висловлення розгортатися в 
мовленні в розчленовану структуру. 
Отже, нерозчленовані речення-висловлення - це речення з нульовою темою й 
лексично вираженою ремою, тому і щодо них принцип бінарності актуального 
членування залишається актуальним. Нульова тема у цих реченнях позначає 
позамовну дійсність, стосовно якої здійснюється повідомлення. "Якщо шукати в 
екзистенційних реченнях аналог судження, то його суб'єктом треба визнати світ чи 
деякий фрагмент, а предикат слід бачити у вказівці на наявність у світі об'єктів 
певного класу [Арутюнова 1976, с. 211]. У розчленованих на лексично виражену 
тему і рему реченнях-висловленнях позамовна дійсність структурується мовцем у 
мовленні, з неї вичленовується певний фрагмент, який і позначається темою і про 
який щось повідомляється в ремі. Наприклад: В понеділок зустрівся з дівчиною. У 
вівторок - поцілував. За першим разом образилась. За другим - мовчала... (В. Стус, 
г. 1. кн. 1, с. 216); А тепер угорі Стільки скорбного неба, у провалля котрого Лиш дуб 
почорнілий пограбіліруки простер (В. Стус, т. 1. кн. 1, с. 217); Мені здалося -я живу 
завжди (В. Стус, т. 1. кн. 1, с. 56); На єдвабній оболоні Хай гарячі стигнуть кроні, В 
сповиточку голубім (В. Стус, т. 1. кн. 2, с. 5); На безлюдді бродять тіні, На безлюдді 
тіні бродять, Сосни стомлено скриплять (В. Стус, т. 1. кн. 2, с. 5); Край степу - дві 
тополі - вдаль прийшли, Щось довго проміж: себе гомоніли Чи грались? - Золоті 
ловили стріли (В. Стус, т. 1. кн. 2, с. 6). Із оточуючого світу мовець вичленував такі 
його сторони, як час, місце, суб'єкт, що відчуває певний стан, і, відправляючись від 
них, як даних йому з безпосереднього спостереження, він і побудував свої речення-
висловлення з темами: В понеділок; у вівторок; тепер угорі; у провалля; мені тощо. У 
тих випадках, коли жоден із аспектів дійсності не вичленувані, не позначені у 
мовленні за допомогою теми, тоді те ж саме повідомлення (Було прохолодно) буде 
сприйматися як віднесене не до будь-якого певного місця, часу чи суб'єкта, а до 
дійсності загалом. Лексикалізуючи тему вживанням слів "дійсність", "реальність", 
"довкілля" тощо, ми утворюємо стилістично неправильні речення "У дійсності 
дощить; В реальності ледь світає" і т.д. їх неправильність зумовлена 
надлишковістю теми, оскільки при цьому ж значенні і цьому ж комунікативному 
завданні нормальна її відсутність, лексична невираженість. Правда, виникають 
ситуації, коли потрібно позначити дійсність, реальний світ як вихідний пункт 
повідомлення на противагу якомусь іншому вихідному пункту. Тоді речення типу 
вищеназваних можуть сприйматися як нормативні. Наприклад: В хаосі заглиблених 
350 
Тема II. Синтаксис простого речення 
світів Ти тільки метеор, Що в хвилі зринувсь і згорів В суворій тайні зорь (В. Стус, 
1994, т. 1, кн. 2, с. 25); У мріях було спокійно; У реальності все розцвітало та ін. 
Крім цього, є й інші способи на позначення "дійсності", зокрема лексично 
виразити нульову тему: За вікном - хуртечі, І схиливши плечі, Слухаєш хорали Диких 
молитов (В. Стус, 1994, т. 1, кн. 2, с. 6). Надворі сніг. Зима. Побіля тину Прохожі 
ранні стежку утоптали (В. Стус, 1994, т. 1, кн. 2, с. 27); Надворі стоголоса дітвора 
Залила вулиці веселим криком, Веселим шумом (В. Стус, 1994, т. 1, кн. 2, с. 27); 
Навкруги - вітрів сполоханий капкан (В. Стус, 1994, т. 1, кн. 2, с. 27); Переді мною -
сірий океан І крапель незліченні міріади - Це розпачу розбурхані каскади Беруть 
тебе у свій могутній бран (В. Стус, 1994, т. 1, кн. 2, с. 27); Надворі дощ і ллє, як із 
барила (В. Стус, 1994, т. 1, кн. 1, с. 182). Такі теми вживаються у реченнях, що 
повідомляють про будь-які явища природи, стан довкілля. Але слід наголосити, що ці 
теми теж надлишкові, про що засвідчує, по-перше, можливість їх пропуску без 
втрати для комунікації: На вулиці сорокаградусна спека = Стояла сорокаградусна 
спека, а по-друге, можливість їх взаємозаміни: За вікном/ надворі/ була спека. 
Очевидно, що в функції такої теми лексеми "вулиця", "двір" частково 
лексикалізуються "... підметом, предикативно характеризуючим компонентом, що 
часто випускається через надлишковість, і є в них позначення цього "тут" і "зараз": 
Тут, надворі, на вулиці шумно" [Золотова 1988, с. 7]. 
Нерозчленовані речення-висловлення мають констатувальне, загальнофактичне 
значення і, відповідно, вживаються при комунікативній настанові мовця на 
повідомлення про існування чого-небудь, наявності чого- чи кого-небудь, для 
позначення цілісної події, явища, факту тощо: Мовкне поле, обагрився став, І утома 
налягла на плечі, Я вже не промовлю: "добрий вечір, добрий вечір, бо я ще не встав" 
(В. Стус, 1994, т. 1, кн. 2, с. 23); Опадає цвіт (В. Стус, 1994, т. 1, кн. 2, с. 132). 
Ще свого часу В. Матезіус зазначав, що вихідний пункт повідомлення не завжди 
є темою висловлення у поширеному реченні, хоча часто збігається з нею. Тому 
слушно зауважує О.О. Крилова, що слід розмежовувати такі поняття як тема і дане, 
відоме (відповідно - рема і нове, невідоме). Якщо нерозчленовані висловлення з 
нульовою темою в повному своєму складі дорівнюють ремі, то це не означає, що 
вони обов'язково передають тільки нову інформацію. Цей випадок можливий і 
поширений, але можуть бути й інші випадки: коли інформація, що передається 
нерозчленованим висловленням, є для адресата уже відомою із попереднього 
контексту і тому "даною". Напр.: Заблукав я у ночі. Забувся ... (В. Стус, 1994, т. 1, 
кн. 1, с. 217); На розквітлому лузі Стежка сміється. Танцюють волошки Під вітру 
спокійний прибій ... Спинися на хвилю Отут, де красується поле, Де мріє кульбаба, 
Спинись. На розквітлому лузі (В. Стус, 1994, т. 1, кн. 1, с. 200). 
Отже, характеристика висловлення з погляду його розчленованості / 
нерозчленованості будується на основі розрізнення понять про лексично виражену чи 
нульову тему (і в цьому розумінні актуальне членування завжди бінарне, а 
нерозчленованість умовна), але не на характеристиці компонентів з боку їх 
даності/новизни чи відомого/невідомого для адресата. А значить, визначення 
нерозчленованих висловлень з нульовою темою як повністю рематичних не повинно 
означати обов'язкової новизни інформації, що міститься. Справедливе й протилежне: 
якщо у висловленні міститься повністю нова інформація для адресата, то це не 
означає, що висловлення повністю рематичне: воно може бути як нерозчленованим з 
нульовою темою, так і членованим на лексично виражену тему і рему. Тому для 
зручності про перші можна говорити як про нерозчленовані (пам'ятаючи про 
умовність цього терміна), а про другі - як про розчленовані [Крьілова 1983, с. 78]. 
351 
УКРАЇНСЬКИЙ СИНТАКСИС: ХРЕСТОМАТІЯ 
Треба наголосити, що нерозчленовані висловлення з нульовою темою, тобто 
відповідна комунікативно-синтаксична організація речення, мають свої мовні засоби 
вираження - це порядок слів та інтонація. Порядок слів характеризується двома 
ознаками: 1) взаєморозташуванням членів речення у лінійному ланцюжку; 2) їх 
прикріпленість до певного місця у цьому ланцюжку. Українська мова належить до 
тих мов, де вільний порядок слів, немає чіткої фіксації. Але порядок слів як 
важливий чинник побудови висловлень не може бути абсолютно вільним. В 
українській мові він функціональний, пов'язаний з актуальним членуванням та 
інтонацією. Порядок "Т - Р" називають об'єктивним, прямим, його характеризує 
автоматизована інтонація, за якої логічний наголос збігається з фразовим і припадає 
на останній наголошений склад в реченні (Ія завмер, милуючись плечима, Не бачачи 
обличчя (В. Стус, 1994, т. 1, кн. 2, с. 26); Мов грізний привид, осені туман Ляга на 
воду, на шляхи, на доли, І в чорні колії доріг вгрузає поле, Навкруг - вітрів сполоханий 
капкан (В. Стус, 1994, т. 1, кн. 2, с. 27). Але при певних комунікативних завданнях 
рема може передувати темі, також коли у реченні кілька рем, то вони можуть 
оточувати тему. Порядок слів, коли рема передує темі чи реми оточують тему, 
називають суб'єктивним: Струнка, білява, з синіми очима, Неначе лебідь з хвилі 
вдалині (В вечірній тиші ми лише одні), - Мені вона привидилась вві сні (В. Стус, 
1994, т. 1, кн. 2, с. 26). Слід відзначити, що лінійно-інтонаційна і формальна 
структури речення в українській мові не взаємозумовлені, тому що українське 
речення у певних випадках може будуватися і за моделлю, де присудок передує 
підметові. Тобто зворотний порядок слів (присудок + підмет) може залишатися 
узуальним, якщо мовець репрезентує певну подію як цілісну, нерозчленовану. 
Наприклад: Весніс світ, упавши плазмом, коли поетів косить рак та біль, гіркіший за 
підозри, чорніший за пролами ґрат (В. Стус, 1994, т. 1, кн. 1, с. 102); Мипас час моїх 
дитячих вір (В. Стус, 1994, т. 1, кн. 1, с. 86); Догоряють українські ватри... (В. Стус, 
1994, т. 1, кн. 1, с. 91); Порожні мчать автомобілі (В. Стус, 1994, т. 1, кн. 1, с. 93); 
Гордовито горить фіолетовий жар (В. Стус, 1994, т. 1, кн. 1, с. 95); Жебонить 
жабуринням пойнята вода, і охльостус вересень серце схміліле (В. Стус, 1994, т. 1, 
кн. 1, с. 95); Минула ціла вічність, як я любив (В. Стус, 1994, т. 1, кн. 1, с. 61). Таким 
чином, препозиція підмета щодо присудка в реченнях з нульовою темою являє собою 
інверсивний порядок слів. Наприклад: Зима прийшла. Птахи відлетіли. У реченнях з 
інверсивним порядком слів на препозитивний підмет падає емфатичний наголос. Як 
зазначає О. О. Крилова, ці речення не є відповіддю на латентне питання "Хто 
відлетів?" чи "Що зробили птахи?", а це саме констатуюче цілісну подію речення-
висловлення, що відповідає на латентне питання "Що відбулося?". Відповіддю і є 
речення Прийшла зима з прямим порядком слів. Отже, при інверсії наголос падає на 
той же компонент, на який він припадав при прямому порядку слів, тільки із 
звичайного за інтенсивністю він стає більш інтенсивним, емфатичним. Така 
послідовність надає ядру висловлення особливої значущості. Прикладами 
суб'єктивного порядку є наступні висловлення: Вигаслі багаття куріють; Лист 
кружляє в передчутті біди; Порох куріє. Таким чином, співвідношення лінійно-
інтонаційної та формально-граматичної структур неоднозначне. Узуальний порядок 
слів може бути прямим і зворотним, що значною мірою зумовлюється типом 
речення-висловлення. 
Від нерозчленованих речень-висловлень з нульовою темою слід відмежовувати 
речення з пропущеною темою, неповні речення. Наприклад: Він дивився на мене. 
Умовляв. Переконував вибалушеними очима... Він соромив мене. Присоромлював. 
Погрожував... Він зайшовся кашлем. Почав синіти. Шия стала як спина вишмагана 
352 
Тема II. Синтаксис простого речення 
(В. Стус, 1994, т. 1, кн. 1, с. 96). Такі речення теж складаються з однієї реми, але 
співвідносяться вони не з нульовою темою, а з темою, що відновлюється з 
передтексту. 
Отже, наявність нерозчленованих висловлень з нульовою темою не заперечує 
твердження про бінарність характеру актуального членування речення. 
Література 
1. Арутюнова 1976: Арутюнова Н. Д. Предложение и его емнел. - М.: Наука, 
1976.-383 с. 
2. Золотова 1988: Золотова Г. А. О коммуникативной значимосте 
синтаксических единиц // Язиковая системность при коммуникативном обучении. -
М: Русский язьік, 1988. - С. 5 - 17. 
3. Крьшова 1983: Крьілова О. А. Понятие нераечлененного вьісказьівания// 
Филологические науки. - 1983. - № 2. - С. 77 - 80. 
4. Матезіус 1967: Матезиус В. О так назьіваемом актуальном членении 
предложения// Пражский лингвистический кружок: Сб. статей под ред. 
Н. А. Кондрашова. - М.: Прогресе, 1967. - С. 239-245. 
5. Николаева 1981: Николаева Т. М. "Зкстренное введение в ситуацию": 
особьій вид просодического вьіделения // Теория язьїка, методьі его использования и 
преподавания / К 100-летию со дня рожд. Л. В. Щербьі / Отв. ред. Р. И. Аванесов. -
Л.: Наука, 1981.-С. 182-187. 
6. Стус В. Твори у чотирьох томах шести книгах. - Львів: Просвіта, 1994. - Т. І. 
- Кн. 1,2. 
Опубл.: Лінгвістичні студії: Випуск 9. Збірник наукових праць / Укл : 
Анатолій Загиітко (наук.ред.) та ін. - Донецьк: ДонНУ, 2002. - С. 46-50.

.