У цих словах спільний корінь – прав(л) (від старослов’янського правити, що означає «встановлювати, виправляти»). Слово правління вживають у кількох значеннях: по-перше, – як дієслівний іменник, що означає процес управління державою (наприклад, спосіб правління, форма правління); по-друге, як орган, здебільшого виборний, що стоїть на чолі якоїсь установи або організації, керує нею, правлінням також називають членів такого органу; приміщення його (наприклад, правління колгоспу, правління Спілки письменників); у розмовній мові правлінням називають і засідання членів такого органу (наприклад, «сьогодні мою доповідь слухали на правлінні»). У царській Росії слово правління входило до назви деяких адміністративно-поліцейських установ (наприклад, губернське правління, волосне правління).

Управа вживається як історичний термін на позначення деяких місцевих установ у дореволюційній Росії, які відали громадськими, становими або адміністративними справами. Тепер як назва сучасної установи слово управа не вживається. У розмовній мові управа означає «заходи, засоби впливу на когось, можливість припинити чиюсь сваволю» (наприклад, «він знайде управу на цього бюрократа»).

Отже, слова правління і управа мають спільний корінь, але в сучасній українській літературній мові відрізняються значенням.