Іменник селянство є збірним. З граматичного боку збірні іменники характерні тим, що не мають множини. В них форма однини виражає не один предмет чи одну істоту, а об’єднання багатьох предметів або істот, які не піддаються лічбі. Тому збірні іменники, на відміну від інших, не можуть сполучатися з кількісними числівниками.

Якщо суфікси не додають до змісту основи іншого значення, крім збірності, відповідні іменники мають співвідносні форми однини і множини: козак – козаки – козацтво, селянин – селяни – селянство та ін. (Див. Сучасна українська літературна мова. Морфологія. За заг. ред. акад. І. Білодіда. К., «Наукова думка», 1969, с. 65).

У «Курсі сучасної української літературної мови» М. А. Жовтобрюха і Б. М. Кулика (К., «Радянська школа», 1972, с. 208) сказано, що збірні іменники «співвідносні з формами множини тих спільнокореневих слів, які означають одиничних осіб або одиничні предмети: студентство – студенти, генералітет – генерали, старостат – старости, куркульня – куркулі».

Оскільки іменник селянство означає сукупність людей як кількісно неозначене й неподільне ціле, що не піддається лічбі, то він є збірним іменником, вживається тільки в однині й співвідноситься з формою множини (селяни) спільнокореневого з ним слова, що означає одиничну особу (селянин).