Запитання. Чому назву Німецької Демократичної Республіки ми скорочено читаємо -ен-де-ер, а назву Федеративної Німецької Республіки – фе-ен-ер (а не еф-ен-ер)? Адже обидві абревіатури ініціально-літерні.

Відповідь. Як правило, ініціально-літерні абревіатури цього типу (такі, що складаються тільки з приголосних), вимовляються за назвами літер: ка-пе-ер-ес (КПРС), бе-ер-ес-ер (БРСР), ве-це-ер-пе-ес (ВЦРПС) та ін. Це є літературною нормою. Проте в зв’язку з тим, що в просторіччі назви деяких літер вимовляються не так, як у літературній мові (наприклад, ле, ме, не замість ел, ем, ен та ін), це відбивається і на вимові ініціально-літерних абревіатур. І часом трапляється так, що поширення в літературній мові дістає саме варіант нелітературного походження. Так сталося і з назвою ФРН, яка мала б звучати, як еф-ер-ен, а її здебільшого вимовляють, як фе-ер-ен. (Див. Д. Г. Гринчишин. Вимова літерних та поскладово-літерних абревіатур. – «Культура слова», вип. 10. К., «Наукова думка», 1976, с. 79).

Можливо, цьому сприяло й те, що в слові, позначуваному літерою Ф, перший склад – фе (Федеративна). Таке явище спостерігаємо й у слові ФЗУ (маємо фе-зе-у замість очікуваного еф-зе-у). Очевидно, в цьому разі сталося уподібнення першого складу до другого, як у слові, наприклад, ЦСУ – уподібнення другого до першого (це-се-у).