Літній як самостійне слово означає людину похилого віку. (Не розглядаємо омонімічного слову літній відносного прикметника, що означає «властивий літу», «пов’язаний з літом» (наприклад, літня спека, літній капелюх, літня кухня), і якісного прикметника, що означає «теплий» (літня вода, літній вітер). У складному слові столітній компонент літній своєю семантикою не збігається із самостійним словом літній, хоча формальне вираження в них однакове. Компонент літній (як і синонімічний йому компонент річний) виступає тільки в сполученні з числівником або із словами, що мають значення кількості: багато, кілька (багатолітній, кількарічний та ін.) і означає вік істоти чи рослини або тривалість дії, стану, події (наприклад, вісімдесятилітній дідусь, Столітня війна, багатолітня дружба).

Отже, літній як самостійне слово не передає точного визначення віку, а літній як компонент складного прикметника у сполученні з числівниками має точне значення: семилітній хлопчик, двадцятилітня дівчина, десятилітня перерва. І якщо дерево росте двісті років, то для чого, визначаючи його вік, називати його столітнім? Інша річ коли йдеться не про суто наукову мову, де факти мають бути наведені з абсолютною точністю, а про художній образний опис. Там можна вжити слово столітній у значенні «старий». Наприклад: «Столітні дуби розкинули свої пишні крони». Тут слово столітній вжите із стилістичною метою.