Оскільки в числівниках одинадцять – дев’ятнадцять, двадцять і тридцять частини, з яких вони утворилися, усвідомлюються як самостійні морфологічні одиниці тільки в історичному плані, а на рівні сучасної літературної мови сприймаються як слова з одним коренем, то дехто вважає за можливе визначати їх як прості числівники.