Запитання. Як пояснити, чому в датах пишуть п’яте лютого і п’ятого лютого? Звідки походить таке подвійне написання? Чи завжди можна вжити будь-який з цих двох варіантів?

Відповідь. У датах, що передаються словами, порядковий числівник, який означає певний день (добу), може стояти або в називному, або в родовому відмінку (п’яте лютого і п’ятого лютого). У першому словосполученні пропущено слово число, яке фактично тут зайве, бо порядковий числівник у поєднанні з назвою місяця в родовому відмінку може означати тільки число, тобто конкретну добу місяця. («П’ятий лютий я в Києві» можливе, але воно має інше значення (п’ятий рік) та й конструкція не така: назва місяця стоїть не в родовому відмінку). Між іншим, у давнину в словосполученнях, що означали дату, виступало і слово день, яке згодом почали свідомо пропускати. Щоб уникнути зайвини, і слово число не вживають разом з порядковим числівником, який означає певну добу місяця. Очевидно, форму з порядковим числівником у родовому відмінку слід вважати давнішою, ніж у називному, яка пов’язана із словом число. Мабуть, на певному етапі виникла потреба точніше фіксувати час (пор. сучасні оголошення: «26 березня 1970 року, в четвер, об 11 год. 30 хв…», де така деталізація повідомлення виправдана умовами життя: основну смислову вагу має дата (день, місяць, рік проведення заходу) , потім – час проведення (11 год. 30 хв.), а назву дня (четвер) наводять тільки для зручності читача); слово число почало означати якусь добу місяця, а слово день в одному із своїх значень пов’язується з поняттям частин тижня.

Отже, субстантивований порядковий числівник виступає у формі середнього роду (п’яте лютого). Форма порядкового числівника в родовому відмінку в сполученні з назвою місяця у даті, писаній словами, теж виправдана. По-перше, тому, що це словосполучення являє собою усталену в мовній практиці частину речення, в якій зникли головні члени («[Дія відбува(ється), (лася) (тиметься]) п’ятого лютого»); по-друге, тому, що українській мові властиве вживання у родовому відмінку словосполучень прикметників, займенників, числівників з іменниками часової семантики (пор. наступного дня, цього року, третього понеділка), наприклад: «Наступного дня (цього року) ми поїдемо до Чернігова», «Кожного третього понеділка відбувається засідання літературного гуртка».

Отже, в щоденниках, учнівських зошитах, у різних довідкових зведеннях можуть виступати паралельно обидві форми – п’яте лютого і п’ятого лютого. Але є такі контексти, де числівник у даті, писаній словами, вживається тільки в називному відмінку. Це буває тоді, коли після називання дати (а в разі вживання числівника цього словосполучення в називному відмінку маємо справу з називним реченням), безпосередньо після неї в окремому реченні дається опис цього дня або подій, які сталися. Наприклад: «Дванадцяте квітня (а не «Дванадцятого квітня…») 1961 року. Цей день увійде в історію всього людства…» або «Перше вересня (а не «Першого вересня»). Мільйони хлопчиків і дівчаток заповнюють світлі класи школи» і т. д. Такий прийом вживається здебільшого в публіцистичній мові, в мові художньої літератури.

У назвах святкових дат Перше травня, Восьме березня, обидва слова яких сприймаються як своєрідне неподільне утворення (ступінь злиття цих слів настільки великий, що з’явилося навіть нове слово – Першотравень) – назва свята, слово, що означає місяць, поєднується тільки з порядковим числівником у називному відмінку; коли ж ці словосполучення виступають у функції власне дати, а не назви свята, вони можуть мати компонентом порядковий числівник і в родовому відмінку. Наприклад: 1. «Перше травня – День міжнародної солідарності трудящих»; 2. «Першого травня – День міжнародної солідарності трудящих». 3. «Восьме березня – свято жінок усіх країн»; 4. «Восьмого березня – свято жінок усіх країн». У реченнях 1, 3 словосполучення Перше травня, Восьме березня означають поняття «свято» і в синтаксичному плані виступають у функції підмета; у реченнях 2, 4 словосполучення першого травня, восьмого березня означають просто дату і є обставинами часу, а коли вони стоять не на початку речення, то числівники, звичайно, пишуть з малої літери (пор. «День міжнародної солідарності трудящих (відзначають) (коли?) – першого травня», «Свято жінок усіх країн (відзначають) (коли?) – восьмого березня» – як «Міжнародний день захисту дітей – першого череня»).