У формах 1-ї особи однини і 3-ї особи множини II дієвідміни після губних приголосних (б, п, в, м, ф) перед закінченнями -ю, -ять з’являється вставний звук л (у 1-й особі на місці давнього j; у 3-й особі при ствердінні губних за аналогією до 1-ї особи): любити – люблю, люблять та ін. (Див. Курс сучасної української літературної мови. За ред. акад. АН УРСР Л. А. Булаховського, т. І, К., «Радянська школа», 1951, с. 473).

У дієсловах типу любити, ліпити, ловити губні б, п, в – кореневі. Отже, чергування відбувається в межах кореня; л належить до кореня (закінчення тут -у, -ать; букви ю, я позначають м’якість попереднього приголосного л).