В українській мові збіг кількох голосних або приголосних, що утруднюють вимову, – явище не бажане. Тому в деяких випадках можливі чергування звуків у і в.

Прийменник у або не наголошений на початку слова звук у звичайно чергуються з в, коли попереднє слово закінчується на голосний звук: пішла в кіно, була в Андрія, заходів ужито.

Навпаки, коли попереднє слово закінчується на приголосний звук (між двома приголосними), пишемо у: наш учитель, куток у залі.

Незалежно від закінчення попереднього слова перед словом, що починається звуком в, вживається прийменник у. Наприклад: зайшли у вагон; вони жили у Володарці.

Абзац звичайно починається реченням з у, а не з в. Наприклад: У нас були вчора збори, а не «В нас були вчора збори».

Проте в деяких загальних назвах у з в не чергуються. Це буває тоді, коли за допомогою у – в розрізняють значення слів: вправа – управа, вступ – уступ та ін. Не чергується у з в у таких словах, як влада, вплив, внутрішній, вказівка, ударник, увага, уява, установа і под.

У власних назвах і словах іншомовного походження у – в не чергуються: Власенко, Владивосток, Усенко, Урал, Уельс, університет, універмаг. Але в поезіях при нормативній формі Україна інколи вживається і Вкраїна. Наприклад, у вірші Максима Рильського «Моя Батьківщина»:

Цвіте Казахстан, Закавказзя і Дін,
Росія цвіте і Вкраїна.
Союз непоборний радянських країн –
Моя Батьківщина.

Отже, з погляду милозвучності мови правильніше написати і сказати: «Заходів ужито».