Еліптичні конструкції в дослідженнях вітчизняних синтаксистів посідають 
значне місце, проте не мають однозначної кваліфікації. Одні лінгвісти зовсім не 
виділяють їх серед неповних (О, М. Пєшковський, О. О. Шахматов, О. М. Гвоздєв, 
І. Г. Чередниченко), інші вважають ці структури різновидом неповних речень, поряд 
з контекстуальними і ситуативними (П. С. Дудик, В. В. Бабайцева). Еліптичні 
конструкції визначають і як окрему групу речень, що характеризуються відносною 
неповнотою формально-граматичного складу , і як самостійно вживані речення 
особливого типу, специфікою структури яких є відсутність дієслівного присудка. 
Нарешті, висловлюється погляд, що еліптичні конструкції - це особливий тип речень, 
які займають ніби проміжне положення між повними і неповними . На нашу думку, 
цілком переконливими є аргументи на користь положення, згідно з яким відсутність 
підпорядковуючих і наявність залежних членів речення створює, одного боку, 
граматичну повноту, а з другого - значення відсутньої гра матичної ланки 
підказується семантикою наявних компонентів, що робить зрозумілими дані 
конструкції й поза контекстом, у відриві від конкретної ситуації мовлення. У цьому 
полягає відмінність еліптичних речень від звичайних неповних. 
Неповнота еліптичних конструкцій виявляється перш за все при зіставленні їх із 
двоскладними реченнями, які є найпоширенішими і конструктивно найбільш чітким 
типом речень. На фоні останніх еліптичні структури уявляються відхиленнями від 
353 
УКРАЇНСЬКИЙ СИНТАКСИС: ХРЕСТОМАТІЯ 
норми з пропущеними ланками, які, однак, можна домислити і тим самим привести 
дані речення у відповідність з логічним судженням. Насправді ніякої недостатності 
для вираження відповідного змісту в цих реченнях нема. Як зазначає Є. М. Галкіна-
Федорук, модель судження і модель речення, які колись відповідали одна одній, 
тепер втрачають свою відповідність, оскільки живому мовленню властива 
лапідарність. 
Порівняно широке використання еліптичних структур, як і неповних речень 
взагалі, деякі дослідники пояснюють тенденцією до економії мовних засобів. 
Безперечно, фактора економії, прагнення до уникнення надлишкової інформації 
відкидати не можна, однак і перебільшувати роль названої тенденції не слід. У цьому 
відношенні цілком слушним, на наш погляд, є зауваження Р. О. Будагова про те, що 
ні розвиток, ні функціонування мови не визначаються принципом економії, оскільки 
будь-яка жива природна мова поповнюється все новими й новими засобами 
вираження, новими прийомами комунікації- Еліптичні конструкції є результатом 
розширення виражальних можливостей мови. Коротке за будовою речення нерідко 
ускладнюється з погляду вираження в ньому змісту. Невербалізоване дієслово-
присудок (або головний член односкладної структури) може концентрувати в собі 
значення синонімічного ряду, кількох слів або може бути семантично невиразним, 
напр.: «За селом - колгоспні поля» (розкинулись, простяглись, розляглись тощо), «Ми 
- за мир» (боремося, стоїмо), «Накреслення партії - в життя» (втілимо, 
перетворимо). Але в реченнях типу «Світові - мир», «Слава героїчному робітничому 
класові!» семантика еліпсованих слів чітко не окреслена. Однак незалежно від 
характеру невербалізованих дієслів їх загальне значення підказується семантикою 
наявних компонентів. 
Виходячи з особливостей побудови еліптичних речень, деякі лінгвісти відносять 
їх до типово розмовних конструкцій, сферою використання яких є розмовне 
мовлення. На наш погляд, більш прийнятною є думка, що типізований характер 
еліптичних речень, нормативність їх уживання в розмовному стилі, самостійне 
функціонування без опори на контекст чи ситуацію дають підстави при синхронному 
аналізі кваліфікувати їх як факти мови, а не мовлення. Слушність такого міркування 
підтверджується, зокрема, широким використанням еліптичних конструкцій у сфері 
газетних і журнальних заголовків, лозунгів, закликів тощо. У наш час закріпилися 
своєрідні штампи, які характеризуються лаконізмом, максимальною стислістю форми 
і разом з тим великою акумуляцією думки й експресією. Особливо популярними 
стали замкнені бінарні структури, які складаються з двох другорядних членів 
речення, що створюють предикативну перспективу (при відсутності вербалізованих 
слів - головних членів речення). 
Серед еліптичних речень, що функціонують у сфері заголовків, лозунгів, 
закликів тощо, сформувався ряд структурних моделей, які характеризуються 
певними семантичними особливостями. У більшості з них конструктивну основу 
становлять дві взаємозалежні іменні словоформи з прийменниками або без них. 
Рідше у ролі одного із структурних елементів виступають прислівники або 
субстантивовані слова інших лексико-граматичних розрядів. Найпродуктивнішим у 
таких конструкціях виявився знахідний відмінок, як «багатофункціональний, що має 
різноманітні зв'язки з усією відмінковою і прийменниково-відмінковою системами». 
Менш поширені в названих конструкціях родовий і давальний відмінки, і лише 
спорадично зустрічаються орудний і місцевий. Розглянемо найголовніші моделі 
речень даного типу. 
354 
Тема II. Синтаксис простого речення 
«Давальний відмінок - знахідний відмінок»: «XXVI з'їзду КПРС - гідну 
зустріч», «Світові - мир», «Трудовій зміні - комсомольську турботу» (Рад. Освіта), 
«Економічній освіті - увагу міністерств» (Київська правда). Стислість і лаконізм 
таких конструкцій зумовили їх широке функціонування як заголовків газетних і 
журнальних статей. Нерідко вони використовуються і як підзаголовки - заклики або 
девізи, що одночасно містять вказівку на зміст публікованого матеріалу. Так, 
наприклад, лише на одній сторінці газети «Радянська Україна» (16 вересня 1980 р.) 
під спільною рубрикою «Передовий досвід - кожному трудовому колективу, 
передові методи праці - на кожне робоче місце» є ще п'ять підзаголовків-девізів: 
«XXVI з "їздові КПРС - особистий трудовий дарунок кожного», «XXVI з "їздові КПРС 
- 26 ударних тижнів», «Вантажам п'ятирічки - тисячу кілометрів на добу», 
«Кожній робочій годині - найвищу віддачу». 
«Знахідний відмінок - давальний відмінок»: «Творчу працю - Батьківщині» 
(Рад. Україна), «Зоряний вимпел № 1 — шахті космонавта № І» (Молодь України). 
Рідше другим компонентом цієї моделі виступає особовий займенник, після якого 
йде звертання: «Серця і помисли - тобі, Ілліч!» (Рад. освіта), «Здобутки трудові -
тобі, свято народовладдя!» (Молодь України). 
У структурах обох аналізованих моделей на першому місці стоїть тема, на 
другому - рема. Але якщо речення першої моделі завжди членовані, то структури 
другої моделі можуть сприйматися як єдине ціле, утворювати нечленовану рему, якій 
властива і відповідна інтонація - відсутність логічного наголосу, і паузи між 
компонентами висловлювання, напр.: «Мир і щастя дітям усісї землі!», «Свободу 
в'язням імперіалізму і реакції!». Еліпсовані в реченнях обох моделей дієслова не 
можна відтворити навіть синонімічно, їх можна лише підвести під загальне значення 
«забезпечити», «надати». 
До речень моделі «знахідний відмінок - давальний відмінок» (або навпаки) 
близькі за структурою, хоч і відмінні за значенням, конструкції; побудовані за 
схемою: «заперечне слово ні - іменник у давальному відмінку» (і навпаки), напр.: «Ні 
- агресивній ядерній стратегії СІЛА!», «Ні - гонці озброєнь!» (Рад. Україна), 
«Рішуче «ні!» - новому туру гонки озброєнь!». Слово ні, яке в даних конструкціях 
субстантивується, виступає прямим запереченням того, що виражено іменною 
словоформою. Воно розвиває в собі у цій позиції лексичне значення «відмова», 
«відсіч», «протидія». 
«Знахідний відмінок без прийменника - знахідний відмінок з прийменником». У 
межах цієї моделі виділяються конструкції з прийменниками на, в (у), під, за. Серед 
них найпродуктивнішими є синтаксичні утворення, в яких структурну основу 
складають: іменна словоформа без прийменника і прийменниково-іменне сполучення 
з прийменниками на, в (у). 
Невербалізовані головні члени (головний член) у реченнях з прийменником не 
можна звести до загального значення спрямування дії, її інтенсифікації, однак з 
деякими нюансами в їх семантиці, а саме: 1) спрямувати: «Ентузіазм і творчість мас 
- на службу п ятирічці» (Комуніст України), «Атомну енергію — на службу людині!», 
«Всі сили - на завершення сільськогосподарських робіт» (Рад. Волинь); 2) підняти: 
«Економічне навчання - на рівень завдань» (Рад. Україна), «Вивчення літератури й 
мови в школі ~ на рівень вимог сучасності» (Укр. мова і літ. в школі), «Вугільну 
промисловість України - на нові рубежі» (Рад. Волинь); 3) вдати, пустити, прийняти: 
«Нове - на іж схе» (Молодий ленінець), «Будівництво АЕС - на потік» (Рад. 
Україна), «Кращий досвід - на озброєння» (Під прапором ленінізму). 
355 
НШПШИШНШШШ| 
УКРАЇНСЬКИЙ СИНТАКСИС: ХРЕСТОМАТІЯ 
В усіх трьох різновидах речень даної групи перший компонент означає об'єкт 
дії, а другий - місце спрямування цього об'єкта або мету, якої треба досягти. 
Менш окреслена семантика невербалізованого виразника дії (стану) в реченнях з 
прийменником в(у). У більшості з них значення еліпсованого дієслова можна 
передати синонімічно - «впровадити», «ввести», «втілити», «застосувати», напр.: 
«Резерви виробництва зерна - в дію» (Рад. Україна), «Рішення жовтневого (1980 р.) 
Пленуму ЦК КПРС - у життя!», «Відходи кольорових металів - у діло» (Рад. 
Україна). В іншому значенні («передати», «спрямувати») сприймаються 
невербалізовані дієслова в таких, наприклад, реченнях: «Льон - у дбайливі руки» 
(Київська правда), «Вільний час молоді - в центр комсомольської уваги» (Молодь 
України). Спонукальні еліптичні речення з прийменником під виражають загальне 
значення «передати, поставити когось чи щось під вплив або дію іншого (інших)», 
напр.: «Дітей - під нагляд дорослих», «Виконання виробничого плану - під контроль 
робкорів». 
Розглянуті речення моделі «знахідний відмінок без прийменника - знахідний 
відмінок з прийменником» являють собою замкнені бінарні структури із сталим 
розміщенням частин: безприйменниковий компонент завжди займає препозицію і 
служить темою, а прийменниково-іменне сполучення стоїть на другому місці і 
виконує функцію реми. 
Специфічний різновид аналізованої моделі становлять речення з прийменником 
за, в яких безприйменникова і прийменникова частини не фіксовані, напр.: 
«П'ятирічку - за 4 роки» (Рад. Україна), «За п'ятирічку - 12 планів» (Рад. Волинь), 
«За день - три норми» (Рад. Україна). У цих реченнях безприйменниковий 
компонент означає прямий об'єкт дії, а прийменникове сполучення вказує на час, 
протягом якого здійснюється те, про що мова йде в іншій частині конструкції. 
Лексичне значення еліпсованого дієслова в них цілком визначене - «виконати». 
Проте модально-часовий план не окреслений, його можна сприймати по-різному. 
Наприклад, останнє з наведених речень може означати: «За день виконати три 
норми», «За день виконують три норми», «За день виконають три норми», «За день 
виконаймо три норми!». Часова віднесеність дії в таких випадках залежить від 
контексту або ситуації. 
Аналогічне явище спостерігається в моделі «знахідний відмінок без 
прийменника - прислівник (рідше - іменна словоформа в обставинній функції)», 
напр.: «Першу заповідь - успішно» (Рад. Україна), «Польові роботи - в комплексі» 
(там же). Речення такого типу також можна сприймати неоднозначно: зокрема, у 
конструкцію «Замовлення БАМу — достроково» (Рад. Україна) можна вкласти зміст: 
«Замовлення БАМу виконали (виконаємо, виконаймо) достроково». Чіткіше 
сприймається часовий план висловлення, коли один із компонентів є іменним 
сполученням з прийменником до, що вказує на строк виконання дії, напр.: 
«П'ятирічку по продажу молока державі ~ до 110-ї річниці з дня народження 
В.І. Леніна» (Рад. Україна). Окремі моделі утворюють поєднання структурних 
елементів, одним із яких є іменник з прийменником до. 
«Знахідний відмінок без прийменника - родовий відмінок з прийменником до»: 
«Кращих людей - до нагороди», «Расистів - до відповідальності» (Рад. Україна). 
Такі речення близькі до односкладних інфінітивних. Невербалізовані дієслова в них 
мають значення «подати (рекомендувати)», «притягнути». 
«Родовий відмінок іменника (або іж схемні-вованого слова) з прийменником до 
- прислівник або прийменниково-іменне сполучення в обставинній функції»: «До 
природи - по-батьківськи» (Молодь України), «До праці - по-комуністичному» (Рад. 
356 
Тема II. Синтаксис простого речення 
Україна), «До нового - з новою міркою» (там же), «До ста - без старості» (Молодь 
України). У цих реченнях пропущені дієслова із загальним значенням ставлення, 
підходу. 
Поєднання прийменниково-іменних сполучень «родовий відмінок з 
прийменником від - родовий відмінок з прийменником до»: «Від дружби в спорті — 
до миру на землі», «Від високої якості роботи кожного - до високої ефективності 
праці колективу» (Рад. Україна), «Від життя - до літератури, від літератури - до 
життя» (Укр. мова і літ. в школі). Такі конструкції виражають загальне значення 
руху вперед. 
Інший характер мають синтаксичні побудови аналогічної моделі, не членовані 
на тему і рему. Заголовки типу «Від проекту до новосілля» (Рад. Україна), «Від 
морських глибин до космосу» (Рад. Освіта), «Від Камчатки до Львова» (там же) 
виконують не комунікативну, а номінативно-інформативну функцію. Як окрему 
модель можна виділити речення, структурну основу яких складають прислівники 
вищого ступеня й іменні словоформи в родовому або знахідному відмінку. В таких 
конструкціях використовується обмежене коло прислівників, зокрема: вище, більше, 
ширше та деякі інші. Значення невербалізованого виразника дії в них може 
сприйматися по-різному, залежно від лексико-граматичного наповнення структури. 
Для речень з прислівником вище можливе домислення дієслова підняти, напр.: 
«Вище рівень партійної роботи» (Рад. Україна), «Вище темпи других жнив!» 
(Молодь України), «Вище темпи будівництва Байкало-Амурської магістралі» тощо. 
Семантику еліпсованого дієслова в конструкціях з іншими прислівниками визначає 
іменна словоформа, що виражає об'єкт дії, напр.: «Більше (виробити) хороших 
товарів!» (Рад. Україна), «Більше (заготовити) кормів, високоякісних і різних!» (Рад. 
Волинь), «Більше (приділити) уваги розвиткові торгівлі» (Комуніст України). У 
таких спонукальних реченнях іноді називається конкретний адресат, до якого 
звернений заклик, напр.: «Хлібороби! Ширше змагання за високий урожай 1978 
року!» (Рад. Україна). В синтагматичному відношенні речення даної моделі 
становлять єдине ціле з «нульовою» темою й утворюють, так би мовити, комплексну 
рему. 
Стандартизувалися конструкції, побудовані за схемою «під (з) чим - куди, до 
чого». Речення з такими конструкціями використовуються в закличній функції і є 
досить продуктивними. 
У сфері заголовків газетних і журнальних статей, лозунгів і закликів нерідко 
функціонують речення, конструктивну основу яких становлять співвідношення 
різнопланових „лексико-граматичних елементів або їх форм, напр.: «Щодень -
півтори норми» (Молодь України), «З минулого - у сучасне і майбутнє» (Наука і 
суспільство), «По виробництву зерна - на рівень останнього року п 'ятирічки» (Рад. 
Україна), «В «Артек» - з усіх континентів» (там же), «Про поезію - відверто» (Літ. 
Україна). Вживання подібних конструкцій ще не стабілізувалося, тому вони не 
набули статусу окремих моделей. 
Для еліптичних речень аналізованих типів відсутність вербалізованих 
показників дії (стану) є нормою. Незаміщена синтаксична позиція таких показників 
компенсується засобами внутрішнього контексту. Що ж стосується домислювання 
деяких дієслів, то воно цілком умовне і проводиться з метою деталізації 
семантичного боку речень. Як справедливо зауважує А.П. Сковородников, 
доповнення, що розуміється як вставка, відновлення якого-небудь елемента, змінить 
структуру будь-якого речення, а не тільки типізованого еліптичного, не кажучи вже 
357 
УКРАЇНСЬКИЙ СИНТАКСИС: ХРЕСТОМАТІЯ 
про те, що така механічна маніпуляція легко може виявитися неприйнятною з точки 
зору стилістики . 
Таким чином, відсутність присудка в його лексичній конкретності становить 
специфіку структури еліптичного речення. Проте усунення однієї з двох словоформ -
другорядних членів речення - призводить до руйнування структурної основи 
останнього. Іменники в непрямих відмінках і прислівники в таких синтаксичних 
утвореннях тільки формально співвідносні з додатками й обставинами; вони ніколи 
не бувають детермінантами і входять до структурної схеми речення, яка без них 
існувати не може. Наведені приклади свідчать, що «існуюча ієрархія членів речення -
головних і другорядних - часто не відповідає дійсній значущості цих членів як в 
організації, так і в семантиці речення». У зв'язку з тим, що в еліптичних структурах 
аналізованого типу другорядні члени становлять каркас і будівельний матеріал, 
виконують роль конструктивних компонентів певної моделі, за традиційною схемою 
їх членувати не можна. Вони піддаються тільки актуальному членуванню - на тему і 
рему або визначаються як комплексна рема. 
Синтаксичні побудови, структурну основу яких складають другорядні члени 
речення, функціонують переважно автономно, однак іноді виступають компонентами 
складних речень, зокрема безсполучникових з однотипними або (рідше) з 
різнотипними частинами, напр.: «Ленінському ювілею - гідну зустріч, п'ятирічці -
ударний темп!» (Молодь України), «Передовий досвід - кожному трудовому 
колективу, передові методи праці - на кожне робоче місце» (Рад. Україна), 
«Приклад Кубані кличе: з кожного гектар -максимальну віддачу!» (там же). 
Аналізовані речення без головного члена (членів) сформувалися як структури, 
властиві переважно сфері заголовків, лозунгів, закликів і майже не використовуються 
у писемному й усному мовленні. Вживані в контексті, вони виконують переважно 
роль членів простого речення, найчастіше виступають означеннями-прикладками до 
таких абстрактних іменників, як девіз, почин, принцип, рух тощо, напр.: «Широкого 
розмаху набув всенародний рух під девізом: «П'ятирічці-ударний фініш, XXVIз'їзду 
КПРС - гідну зустріч!» (Під прапором ленінізму), «В Радянській країні втілено в 
життя принцип соціалізму: «Від кожного - по здібностях, кожному - по праці» 
(Програма КПРС). У функції означення розглядувані конструкції, як правило, 
завершують речення, але іноді займають інтерпозицію або препозицію, напр.: 
«Колектив нашої бригади вирішив працювати під девізом: «Кожній робочій годині — 
підвищену віддачу!», добиватися неухильного зростання продуктивності праці, 
ефективно й бережливо використовувати техніку» (Молодь України), «Ні -
членству в НАТО» - під таким лозунгом в Афінах пройшла багатотисячна 
демонстрація молоді) (там же). 
Еліптичні речення у функції заголовків української радянської періодики стали 
звичайним явищем, нормою. Заголовок, який прийнято вважати обличчям газети, так 
само як лозунги і заклик, «покликаний мобілізувати, пропагувати все краще, 
агітувати за нове, передове». Пошуки стислості, лаконізму, експресивності 
призводять до ігнорування основних структурних компонентів речення і актуалізації 
тих його частин, які несуть найбільшу інформативну вагу. У таких випадках еліпсис 
виявляється найбільш ефективним засобом актуалізації висловлювання. 
Опубл.: Мовознавство. - 1982. -М 1.-С. 21-26.

.