Запитання. У «Курсі сучасної української літературної мови» Б. М. Кулика (ч. II. К., «Радянська школа» 1961, с. 170) у примітці написано: «У реченні Це ти знайшла мене, хороша, між спопелілих трав? (Мал.) виділене слово є відокремленим прикметником-означенням». У підручнику української мови (ч. II, Синтаксис К., «Радянська школа», 1977) А. П. Медушевського і М. К. Тищенка є речення І ти, білолиций, по синьому небу вийдеш погулять (вправа 228 до § 44; завдання: «з’ясувати, якою частиною мови виражені звертання»). Слово білолиций є звертанням чи відокремленим означенням, як у наведеному вище прикладі слово хороша?

Відповідь. Фактично, приклади аналогічні. Адже і слово хороша з першого речення можна розглядати не тільки як відокремлене означення, а й як звертання, виражене субстантивованим прикметником. Для цього є підстави: підмет виражений особовим займенником у другій особі, субстантивований прикметник виступає у називному відмінку. Так само й слово білолиций у другому реченні можна розглядати не тільки як звертання, виражене субстантивованим прикметником, а й як означення, що стоїть у постпозиції і тому відокремлюється. В усному мовленні з’ясувати значення певного випадку допомагає інтонація. А під час розбору написаного, якщо не можна уточнити з контексту синтаксичної ролі відокремленого слова, в тлумаченні можливі варіанти: такі слова визначають або як звертання, або як відокремлені означення.