Чоловіче ім’я Богдан (і відповідне жіноче – Богдана) належить до слов’янських імен. Воно в свій час було запозичене із старослов’янської мови, де з’явилося як калька з грецького імені Theodotos (сучасне Федот, Феодот), що означало «даний богами» (див.: Н. А. Петровский. Словарь русских личных имен. М., 1966, с. 64).

У жіночому імені Богдана, що означало «дана богами», другий компонент – дієприкметник, подвоєння н у ньому немає. Отже, немає і підстав ім’я Богдана писати з двома н. Дехто вважає, що подвоєння тут могло б бути за аналогією до Іванна. Але це не так, бо в імені Іванна подвоєне н виступає під впливом старовинної форми цього імені Іоанна, від якої форма Іванна утворилася.

Написання імені Богдана з одним н зафіксоване у «Словнику власних імен людей» (К., «Наукова думка», 1972, с. 89).