Запитання. Де має стояти наголос у власному імені Марко? «Словник власних імен» (вид. 4, К., «Наукова думка», 1972), «Словник наголосів» М. І. Погрібного, (К., «Радянська школа», 1959), російсько-українські словники (К., Вид-во АН УРСР, 1955 і К., Вид-во АН УРСР, 1962), «Українсько-російський словник» (т. II, К., Вид-во АН УРСР, 1958) дають лише один наголос – на першому складі: Марко. Тим часом, нерідко видатну письменницю називають Марко Вовчок. Що саме так треба говорити, стверджує і «Український радянський енциклопедичний словник» (УРЕС). Як же правильно?

Відповідь. Ім’я Марко треба наголошувати на першому складі. Крім названих авторитетних видань, саме такий наголос фіксує і УРЕ і словник-довідник «Українська літературна вимова і наголос» (1973), і, найголовніше, – «Український правопис» (К., Вид-во АН УРСР, 1960, с. 42, 54), а його рекомендації мають силу закону.