Слово око – спільнослов’янське, походить з індоєвропейської мови, де * оки означало «дивитися» (А. Г. Преображенский. Этимологический словарь русского языка, т. І. М., Государственное издательство иностранных и национальных словарей, 1959, с. 643).
У сучасній російській мові слово око вживається або як застаріле, або як діалектне, або в поетичному плані. Форма множини очи, яка збігається з колишньою формою двоїни цього слова, стала базою для утворення слова очки (до основи оч- додалися суфікс -к та закінчення -и).
У сучасній українській мові слово око (очі) є літературною нормою, проте назва окуляри утворилася від іншої, ніж у російській мові, основи, а саме: від латинського слова oculus, що означає «око», точніше – від ocularis – прикметника від слова oculus. Як термін у сучасній українській мові існує слово окуляр – елемент складної оптичної системи з двоступеневим зображенням (мікроскопа, зорової труби). Див.: УРЕ, т. 10, К., с 306.
Оскільки в давні часи в світовій науці (і зокрема в медицині) користувалися майже виключно латинською мовою, то цілком природно, що й винайдений пристрій для поліпшення зору дістав назву, пов’язану з латинською: ocularis – «очний». Від цього ж слова утворена й назва окуліст – лікар по очних хворобах.
У сучасній українській мові існує слово очко, що вживається з рядом значень. Найбільш поширене з них – «одиниця рахунку для позначення виграшів у спорті».
Є в українській мові і слово очко – з наголосом на першому складі. Це насамперед пестливе, зменшувальні утворення, яке має у множині форму очки. У «Словарі української мови». За ред. Б. Д. Грінченка (К., 1909) фіксується назва рослини очки (с. 82).