Слово міщанин походить від польського mieszczanin (житель міста) – від miasto – місто. (Див. М. Фасмер. Этимологический словарь русского языка. М., «Прогресс», 1967, т. II, с. 616).

Слово міщанин в українській мові має кілька значень. По-перше, міщанином колись називали людину, яка належала до міської ремісничо-торговельної верстви населення, а з 1775 р. це слово стало офіційною назвою осіб, головним чином з міської дрібної буржуазії, які являли собою в дореволюційній Росії окремий стан (нижчий від купецького). По-друге, слово міщанин вживалося на позначення жителя міста.

Крім того, міщанин в українській мові виступає і з переносним значенням. Так називають людину з дрібними, обмеженими, власницькими інтересами та з вузьким ідейним і суспільним кругозором.

Перші два значення в сучасній українській мові є застарілими: міщанин як назва представника стану – тому, що такого стану тепер немає; міщанин як назва жителя міста виразно поступається місцем слову городянин. В «Російсько-українському словнику» (К., «Наукова думка», т. І, 1968, с. 256) відповідником до російського слова горожанин є городянин, житель (мешканець) міста, а слово міщанин подане з позначкою «застаріле». Проте воно може вживатися в науковій і художній літературі як історизм.

Можливо, слово міщанин тепер рідко виступає в значенні «житель міста» в зв’язку з тим, що в наш час воно дуже часто вживається в значенні «ідейно обмежена людина», і закріплення слова городянин у значенні «мешканець міста» усуває можливість виникнення двозначності у сприйманні слова міщанин у певному тексті.