Особові імена-композити як найдавніша антропонімійна
категорія. Сортимент і питання соціально-побутового
функціонування їх на Україні. Слов’янські особові власні
імена-композити в українській антропоніміці предметом спеціального
дослідження ще не були. В науковій літературі про цей вид
антропоніміє трапляються лише розрізнені фрагментарні
згадки як про релікт давньоруської чи, вірніше, праслов’янської
антропонімійної спадщини, оскільки майже всі вони (імена)
мали загальнослов’янське поширення і зустрічалися якщо не •
в давньоруських, то в давніх писемних джерелах інших
слов’янських народів.
Враховуючи спільні риси в структурі багатьох
слов’янських автохтонних імен-композит з відповідним видом імен
неслов’янських індоєвропейських народів, уже в минулому
столітті дослідники розцінювали їх як в своїй основі
праслов’янську антропонімійну спадщину праіндоєвропейського
походження [21, 162—176; 142, 93—97; 156, 106—107]. Цієї
думки дотримувався А. Фік (144, 233]. Т. Мілевський, відомий
дослідник імен-композит, вважав, що вони є найдавнішою ан-
тропонімійною категорією, основою інших різновидів
слов’янських автохтонних імен — відкомпозитних та відапелятивних
[155, 233].
Особові власні імена-композити в слов’ян далекого
минулого були такими ж продуктивними, як і в інших
індоєвропейських народів. Однак цілком помилково деякі вчені вважають,
що ці імена слов’янському мовному типові були не властиві
і нібито розвинулися і поширилися за чужими,
неслов’янськими, індоєвропейськими зразками як лексико-семантичні
кальки неслов’янських особових власних імен [165, 36—37].
Висловлювалась також думка, згідно з якою антропонімійні ком-
34
позіїтп у слов’ян розвинулися від простих імен. Наприклад,
6. ІТулграм уважав, що слов’янське ім’я Хотебор виникло
від імені Хат, а не навпаки [165, 371.
Більш переконлива є думка тих авторів, які вважають,
що іменам-композитам первісно передувало ціле розгорнуте
речення, яке містило в собі відповідне побажання
новонародженій дитині 1157, 194; 47, 1981. Згодом через громіздкість
і довготу антропонімійне речення спростовується до складного
слова. «Тут,— як вірно відзначає І. іМ. Желєзняк,— діяв
загальний закон максимальної економії формальних ознак слова:
най коротшою формою вираження складної думки-побажання
є композит» [45, 571.
У науково-дослідному відношенні слов’янські особові
власні імена-композити, як спільнослов’янська антропонімія на
спадщина, привернули до себе увагу вчених ще в минулому
столітті. Пцр них знаходимо згадку у П. Й. Шафарика 1142,
151 ] ще до появи першого ґрунтовного дослідження їх у
названій уже праці Ф. Міклошича «Оіе Віїгіштз гіег зіауізспеп Рег-
50пеппатеп». У минулому столітті з’явились і перші іменосло-
ви з цими іменами Г. Пачнча — І. Коллара [90] та М. Мо-
рошкіна 181]. З часом почали з’являтися і наукові праці,
присвячені особовим власним іменам-композитам окремих
слов’янських народів [75; 168, 46—74; 165, 51—62; 41; 150; 162].
Зазначені праці містять як відповідний джерельний, так і
теоретичний матеріал і, таким чином, в кожному конкретному
випадку дальших розглядів цього типу антропонімів можуть
служити науково-дослідним зразком і надійною базою для
посилань і різного виду зіставлень.
Відомо, що з введенням християнства давні слов’янські
автохтонні імена, в тому числі і особові імена-композити в
різних слов’янських народів активно почали витіснятися
церковно-християнськими. У східнослов’янських народів їх
сортимент замітно звужувався і вже в давньоруський період
звівся до вживання в побуті лише най популярніших з цих імен.
Така тенденція ще більш активно продовжувалася після
розпаду давньоруської етнічної і державної спільності в
антропонімії трьох уже окремих східнослов’янських народів —
російського, українського та білоруського. Як давньоруська чи
генетично ще праслов’янська спадщина особові власні імена-
композити в досліджуваний період хоча й були вже, по суті,
антропонімійиим пережитком, все ж ще досить помітно
вживались як у ролі особових власних імен, так і в ролі імен-
прізвиськ та патронімів, тобто були невід’ємною складовою
частиною староукраїнської антропонімійної системи. Тому
виявлення і аналіз цього виду власних імен в українській
історичній антропонімії становить значний інтерес як збережена
а*
35
ще в той час функціоналі,по жива антропонімійна спадщина
глибокої давнини 7.
Як ми вже відзначали, спадщина особових власних імен-
композит збережена з давньоруського періоду в українській
антропонімії, незначна. Але необхідно відзначити ще й те,
що серед цього, досить вузького кола антропонімів
зустрічаються утворення, відносно яких ми не завжди певні, чи названі
ними особи належали саме до української, а не, скажімо,
польської народності, оскільки польський етнічний елемент
на Україні в XIV—XVII ст. складав уже значний прошарок,
особливо серед соціальних верхів8.
Аналіз особових власних імен-композит в українській
антропонімії досліджуваного періоду почнемо з їх переліку в
алфавітному порядку (з технічних причин окремо кириличні,
а окремо латино-польські написання). В одночленних
іменуваннях: Богдан* (ОВЗ 623; АрхЮЗР, 1566, 15?6, 1/6, 55;
ПК 144), Болесла&ь (Туп., 1569, 114), Броніслав (КЗС, 1594,
І, 126); Владиславг (Гр. XIV, 74), Войгпех (АрхЮЗР, 1598,
1/6, 237; КЗС, 1604, II, 133; ПК 399), Володисмшь (ССМ, 1377,
І, 143), Вдтславь(Гр., XIV, 42), Дабеславь (ЦДІА, 1456, 100),
Добєслась (ССМ, 1368, І, 301), Дамарат(г) (ЦДІА, 1543, 243;
ССМ, 1415, І, 149), Драгомирг (УГр. XV, 107; Чуч., 1404,
33), Драгумирь (ССМ. 1378, І, 142), ЗбшнЬіЬ (ССМ, 1399,
І, 390; Гр. XIV, 143; АрхЮЗР, 1671, УІ/1, Прил., 107), Ка-
зимерг (АрхЮЗР, 1576, 1/1, 56), Казимир* (АрхЮЗР, 1576,
1/1, 56; ПК 249). Казимірг (АрхЮЗР, 1647, 1/4, 464), Лада-
мир-ь (Роз., 23), Ладомирг (ССМ, 1377, І, 536), Миладань (Р,
І62), Монивид (ССМ, 1392, І, 613; АрхЮЗР, 1605, VIII/4, 27),
Радисла&ь (Р 122), Радомир’ь (Чуч., 1401, 33); Станимирь
(ССМ, 1457, II, 378); Станиславь (АрхЮЗР, 1471, УІІІ/4, 628;
ООЗ, 594), Стиборій (ЦДІА, 1445, 85), Стиборг (Роз., 1359,
10), Судивой (ССМ, 1349, II, 398; АрхЮЗР, 1605, УШ/4, 26,
27), Татолшрь (Чуч., 1401, 38; АрхЮЗР, 1669, 1/11, 600),
Цтиборг (ССМ, 1359, II, 387), Щиборь (ССМ, 1488, II, 569),
7 Слід зазначити, що в досліджуваний період, особливо в XVI—
XVII ст., в українській антропонімії з’явилася досить помітна кількість
особових власних назв аналогічної композитної структури уже власне
українського походження, але утворених за традиційними словотворчими
моделями загальнослов’янських особових власних імен-композит (йор.
Лизогуб, Лиходід. Рябошапка, Затуливітер і т. п.). що вживалися
виключно в ролі вуличних прізвиськ. (Про українські антропоніми цього типу
див.: [127, с. 146-157; 128, с. 136—145]).
8 Уданому випадку критеріями віднесення носіїв таких імен-композит
до української народності нам служили, головним чином, історичні
відомості про різні шляхетські роди, контекстуальні дані писемних пам’яток
(зокрема, про склад населення в ширших описах), а також антропонімій-
ішй контекст.
86
Ярослав* (АрхЮЗР, 1565, VI1/1, 214); Воеутуї (А02, 1495,
XVIII, 2490), ВоЬгіап (ОКЗР І, 83), Воіезіаиз (ЦДІА, 1504,
153), Сгагпоззіп (Р(іЬ\у, 1442, 708), Сгеслоз^у (АС2, 1475,
XIX, 151), ОасгЬойіиб (АС2, 1482, XIX, 987), БаНЬог (АС2,
1483, XII, 423), БоЬезІаиз (А02, 1447, III, 1720), ОоЬозІаиз
(А02, 1479, XVIII, 1178), ОоЬозкш (А02, 1479, XVII, 1178),
ОоЬгатег (Чуч., XV, 33), ОоЬго§озІп (А02, 1449, XII, 2253),
Оотагасі (А02, 1428, XI, 298), Оотогаїп (А02, 1427, V, 42).
Ротазіоу (Рсіич 1443, IV, 997), ^гозіа* (К2, 1557, 6), Но-
ЬЬисі (А02, 1450, XI, 2864), НоЬЬиіЬ (АС2, 1470, XVI, 786),
Лагетіг (РсіЬу, 1416, III, 25), Кагетегіиз (Чуч., XV, 33),
І-агііяІаиз (Чуч., XV, 33), Ьасізіа^ (А02, 1444, XI, 1925), Іл-
сЬоЬші (ОКЗР І, 153), Ьосіотег (Чуч., XV, 33), Ьисіогаііі
(А02, 1472, XVIII, 316), МігозІао (АС2, 1453, XIV,
МСХХХІІІ), Мзсгізіаиз (А5, 1436, І, 88), Мзегу§(о)іиз (А02,
1492, XVIII, 2217), Мзсгузіау/ (АС2, 1491, XIX, 2253), Муе-
С25Іа\у(А02, 1446, XIII, *’Ю72), Ргіітіао (А02, 1334, VII, 5),
5атЬог (К2, 1557, 6; ОКЗР, II, 100), ЗгатЬог (А02, 1424,
XI, 57), 5Ьу§пеиз (А02, 1470, XV, 3489), ЗЬізІаиз (А02,
1470, XIII, 3502), ЗЬгозІаиз (АС2, 1449, XII, 2302), ЗкгоЬігок
(А02, 1478, XVIII, 1605), 5іо\Уотігі (А$, 1430, І, 74), 5о-
Ьезіао (А02, 1357, IV, 1), Зіапітіго (АС2, 1453, XIV, МСХ),
5іапІ5Іа\\- (І?2, 1556, 5; ОКЗР II, 86), ЗІіЬогіо (АС2, 1425,
II, 8), $ІіЬоіїіі5 (АС2, 1439, XII, 540), 51о£пе\у (А02, 1450,
XIII, 4275), Зіоіепіе^ (РсіЬу, 1422, III, 72), 51оупо£ (АС2,
1465, XIX, 2500), ТЬаШатег (Чуч., XV, 34), ТЬаіотіг (ОКЗР
І, 152), ТпаіНотуг (Чуч., XV, 34; ОКЗР І, 240) Шеігізіао
(АС2, 1421, III, 91), ХУіесггІаш (ОКЗР І, 2), \Уо1ез1ао (АС2,
1436, II, ПО), \Уоу*1а\у (А02, 1462, XI, 3718); у двочленних
іменуваннях: Богданг Борейко (АрхЮЗР, 1590, І/І, 265),
Богданг Гостекій (АрхЮЗР, 1579, VI11/4, 286, 287), Богдан*
Дрозденскій (АрхЮЗР, 1569, 11/1, 5), Богданг Заєць
(АрхЮЗР, 1611, УІІІ/3, 533), Богданг Заморенокь (АрхЮЗР,
1565, УІІ/1, 217), Богданг Масальскій (АрхЮЗР, 1565, 11/1,
14), Богданг Михаленко (Р 31), Богданг Недбайло (Р 213),
Богданг Непеденко (Р 156), Богданг Перекладовский
(АрхЮЗР, 1565, УІІ/1, 218), Богданг Протасенко (Р 151), Богданг
Смьїковскій (АрхЮЗР, 1569, 11/1, 7), Богданг Хринницкнй
(АрхЮЗР, 1569, 14), Богданг Чопорньїй (Р49), Богданг Юден-
ко (Р 49), Богі/славг Иваннцкій (АрхЮЗР, 1565, УІІ/1, 218),
Богуфалг Григорьевичь (АрхЮЗР, 1579, УІІІ/4, 440], Богу-
фалг Лабунский (АрхЮЗР, 1547, VI11/4, 429), Богцфалг Тур-ь
(АрхЮЗР, 1596, ПІ/1, 79), Богцхвалг Дмитриевич-ь (АрхЮЗР,
1514, УІИ/4, 323), Владиславг Авдриевнчь (АрхЮЗР, 1670,
УІІ/2, 380), Владиславг Збараскій (АрхЮЗР, 1565, УІІ/1,
216), Войтех Белокриницкій (АрхЮЗР, 1565, УІІ/1, 221),
37
Вячеславг Вигиановский (ЦДІА, 1578, 337), Доброгостг
Чорний (ЦДІА, 1411, 50), Ерослав Ерославовичь (АрхЮЗР, 1579,
1/1, 77), Милотанг Лукяненко (Р 189), Светославь Лнпскій
(АрхЮЗР, 1583, VIII/3, 386), Стсшисла&ь Кандьіба
(АрхЮЗР, 1593, 111/1, 52), Станиславг Козакевич-ь (АрхЮЗР,
1650, VI1/2, 448), Станислав-ь Литвинченко (ПК 30),
Станиславг Масарчикь (ОКиЗ ПО), Татомирть Балицкий (ССМ,
1411, И, 423), Вщи&іаш Ногаіп (АрхЮЗР, 1670, ІІ/1, 387),
ВоШп Регзгко (АрхЮЗР, 1613, VI1/1, 413), ВоНиІаІ Оіехісг
(АрхЮЗР, 1631, VI1/1, 366), $іапі$Іаи& І*сгіп (ОКЗР, III,
306), Зіапізіаш НоІиЬіеу (ОКЗР, II, 91), ЗіапівІаю Когуіко
(АрхЮЗР, 1689, 11/2, 485), Зіапійаш Оозкоуусг (А02, 1495,
XVIII, 3799), ЧРШізіаю Мешігусг (АрхЮЗР, 1645, ІІ/1, 281),
Ша^аю Зарила (АрхЮЗР, 1680, П/2, 404), ЧУШуьІа® СИгеЬ-
іоупсг (АрхЮЗР, 1645, ІІ/1, 281).
Зрідка зустрічаємо гіпокористичні форми деяких імєн-ком-
позит, як Богданець (ОКиЗ 106), Богдашко (ПК 307), ВоЬ<1а5
(ЛСХ 148). Окремі з названого типу імен-композит засвідчені
лише як патроніми, зокрема, на -ович(ь): Боговипшновичя
(АрхЮЗР, 1571, УШ/4, 429), Богухеалович-ь (АрхЮЗР, 1560,
УШ/4, 430), Владиславович (АрхЮЗР, 1583, УІ/1, 233), Вой-
гпиховичг (Р 28), Володимеровичт» (ССМ, 1450, І, 158), Драго-
синовичг (ССМ, 1424, І, 324), Мстиславович* (АрхЮЗР, 1444,
1/6, 8), Синоданович’Ь (Р 31), Станиславович’ь (Р 237), Хвали-
богович (ЦДІА, 1459, 103), Во§с1апо\уісг (А02, 1417, IV, 37),
Вопоміііпоипсг (ЛК, 75), ОоЬго5Іа\\ю\уіс2 (АрхЮЗР, 1668,
1/10, 230), ЗатЬого^ісг (А02, 1457, XV, 112), 5сіЬого\уісг
(А02, 1446, XI, 2121), ЗсгуЬогохуісг (А<32, 1435, XI, 701),
5{о§пуе\\’0>УІсг (А02, 1447, ХНІ, 3504); па -ов-(-ь): Богданом
(ПК 164; АрхЮЗР, 1686, УІІ/1, 540), Воин-Ьговгь (ССМ, 1435,
І, 188), Войтехов (ПК 349), Володимеров (ПК 284), Дрцгомиров
(КЗС, 1565, III, 122), Станиславов (ПК 164); Сгегіпе^о^ (АС2,
1445, XII, 1501), Зпоиїсіож (АС2, 1442, XII, 997); иа-ин(ь):
Боговитин’ь (АрхЮЗР, 1447, VIII 4, 10; АрхЮЗР, 1607, ІІ/1,
83); на -ич(ь): Домагаличг (ЦДІА, 1681, 488), Мирославичл
(ССМ, 1495, І, 595), Ярославич-ь (ССМ, 1499, II, 585), Воіш-
Ьогісг (ОКЗР І, 11), М5сгІ5Іа\уісг(А02,1389, IX, 4); на -енко:
Казимиренко (Р 21), Милоданенко (Р 83), Милодуженко (Р 149),
Станиславенко (Р 177), Ярохваленко (Р 96); в єдиному випадку
зустрілась посесивна форма родового відмінка на -а: Андрей
Воропиишра (Р 46).
Деякі імена-компознти виступають після
церковно-християнського імені як додаткові ідентифікаційні засоби —
індивідуальні чи сімейно-родові імена-прізвиська: Степані Бла-
еадар’ь (Р 280), Ивань Боголюбь (Р 311), Іосиф-ь Богуслажь
(АрхЮЗР, 1699, 1/4, 123), Нваиь Бмуфалг (АрхЮЗР, 1565,
38
1/1 12), Павша Богу фал* ГАКЖМУ 70), Матей Буйтід* (Арх-
ІОЗР, 1597, 1/6, 203), Мишка Войтех (КЗС, 1615, III, 305).
Осташь Голобут* (ССМ, 14П, І, 248), Кондрагь Доброказь
(Р 290), Павель Домжиз* (АрхЮЗР, 1532, 1/6, 352), Андрои
Доморат* (АрхЮЗР, 1594, VIІ І/З, 461), Мартинко Житомир*
(ПК 409), Мартинь Казимир* (АрхЮЗР, 1663, УІ/1, 45, 47),
Иваиь Крилосуд* (Р 230), Лукьяиї. Милодан* (Р 5), Мартин*
Милодан* (Р 32), Гордий Молибог* (Р 274), Грегорий Саяіпо-
полк (АрхЮЗР, 1639, 1/6, 751), Валентинь Стогнем (ЦДІА,
1567, 303), Николай Стогн-Ьв* (АрхЮЗР, 1623, УПІ/2, 57);
Сітаєсіог Во§сІо(іг) (ОКЗР І. 288), ЛасоЬи? Во§Оі>Іаі (А§, 1417, І,
40), ІЬпаіІі Воіштин (ОКЗР НІ, 227), І\\’ап ОоШотіІ (ОКЗР 1,
71), МісІ05 іегтіт (РЛлу, 1414, III, 12—13), Зіеріїап Капцпіуг
(АС2, 1486, XIX, 2045), Магіігш ІиЬогасг (А<32, Ї473,
XIX, 1959), Іоііап Ішітаг (РсІЬччч 1387, НІ, 533), Місо-
Іаі Шозіииа (АЬ, 1413, І. 33), ЛоНаппея МіІоЬогіиз (А8, 1437,
І, 91), і\’ісо1аіі5 Муесгзіаю (АС2, 1489, XIX, 609), ІЧісоІаш;
ЗоЬехІаі (А5, 1403, І, 19), ОІЄ52К0 ЗШпізіаш (АрхЮЗР, 1639,
ІІ/1, 264), Нгісг Зішіізіаіи (ОКЗР, II, 237), НгеЬогіиш Таіотіг
(АрхІОЗР, 1668, 1/10, 268), Апсігеат ІеІіЬог (АС2, 1486, XV,
1823), Іасгко УМуЬог (А02, 1463, XII, 4419). В гіпокористич-
ній формі засвідчено в ролі імені-прізвиська лише один аитро-
понім — Лаври ігь Богданко (Р 237).
Неважко запримітити, що серед наведених вище імен
(особливо в польських латиномовних писемних пам’ятках)
зустрічається немало таких, які, в одних випадках, виступають в
різних графічно затемнених формах, як І.иЬогасг = ЬиЬогасі,
М5сгу5Іа\\’ = Мз(у5Іа\у, М5сгу§(о)іи5 ~ Мзіу^оіиз, \Уіесг2Іа\у =
\\’іесг5Іа\у, Зіо^пуеможісіг = 51о£пуе\&’о\\-іс2, а в інших — в
різних фонетично видозмінених або здеформованих різновидах,
як, напр., Драгумир* замість Драгомир*, Ерославії —
Ярославль, Милотан* — Милодан*, Светослав* — Святослав*,
Володимер* — Володимир*: Во£уту1 — Во§ишу1 — ОоЬга-
гаег — йоЬготіг, НоІоЬиІп — НоІоЬші, Легтіг — Лаг(о)тіг,
Ьисітаг —І-.исІтуг, Ьосіотег — Ьагіотіг, Зіо^отіг — 51а\уо-
тігі, Тпаіпотег — ТІїагпотіг та іи.
З числа наведених вище імен-компознт лише Богдан*,
ВойтЬх*. Станислав* виділяються за порівняно значною
частотою вживання, причому в фіксаціях всього досліджуваного
нами періоду (XIV—XVII ст.). Всі інші зустрічаються
спорадично або в поодиноких випадках.
Серед проілюстрованих імен-компознт наявні також
утворення, давньоруською писемністю не засвідчені, не відомі
і в східнослов’янських відантропонімних ойконімах, рідкісні
і на загальнослов’янському а нтр о поні мій йому і ойконімно\;у
фоні, як Благодар*, Б<рубоне ь, Богумусь, Висовидь, Голо-
39
буд(т)г, Дажбогг, Доброказг, Домогалг, Домаратг, Дом-
жи&ь, Кривосудг, Лихогудг, Малодобрг. Милоданг, Молибогг,
Монивидг, Самборг, Татомирг, Хвалибогг, Ярохвалг та ін.
І все ж наявність, хоч і реліктова, цих особових власних
імен-композит у писемних пам’ятках досліджуваного періоду
є наочним підтвердженням їх колишньої популярності; якби
було навпаки, то до такого пізнього часу вони не збереглися б.
У свою чергу, цей факт викликає і деякі інші асоціації.
Зокрема, він приводить до здогаду, що, коли в досліджуваних
писемних пам’ятках зустрічаються іде реліктові особові власні
імена-композити, то, можливо, їх сортимент і побутове
функціонування у той період насправді були значно ширші, ніж
це відображено в писемності. Адже в результаті своєї
жанрово-стилістичної обмеженості і недостатньої збереженості
писемність донесла до нашого часу далеко не всі антропонімійні
явища. Цей факт тісно асоціюється також з іншим
припущенням. У слов’янській ономастичній літературі склалася думка,
що імена-композити в період їх широкого побутового
функціонування були прерогативою тільки вищої суспільної
верхівки [99, 145; 137, 9; 165, 18, 41, 46]. В українській
антропоніміці цю думку підтримала Л. Л. Гумецька 129, 181. Однак на
основі аналізу української антропонімії Закарпаття П. П. Чуч-
ка дійшов висновку, що носіями імен-композит в XIII—XV ст.
иа Закарпатті були представники всіх соціальних верств
населення, а не лише привілейовані класи (139, 35].
Це спостереження П. П. Чучки підтверджує і наш
фактичний матеріал, зібраний з писемних пам’яток, що стосуються
різних місцевостей України навіть більш пізнього періоду.
Так, в досліджуваних писемних пам’ятках зустрічаються
імена: ВойтЬхг, кухар (АрхЮЗР, 1598, 1/6, 237), Казимирг,
огородникь (АрхЮЗР, 1576, 1/1, 56), крестьянин-ь Богданг
(ПК, 144), Станислаег. старець (АрхЮЗР, 1591, VI/!, 215),
Станиславг Масарчикь, пушкарь (ОКиЗ 110), крестьянинь
Станислаег Литвинченко (ПК ЗО); їагстїг, зиіог — Рсіілу,
1416, III, 25 (8иІог — швець), Зіапізіаиз, зсиИеІиз — А 02,
1424, XI, 62 (всиїїеіиз— різьбяр), Зіапі5Іа(и)) зіеїтеспіг —
РаТ\у, 1445, IV, 1436 (зіеїтеспіг — стельмах), НоІоЬиІЇї &со1-
іеіі (А02, 1470, XVI, 786), Сгескоакж ІаЬогіозит (А02, 1475,
XIX, 151), ВоНЛап зі сієї пік (ЛБС, 1565, 132); у переліку
козаків: Богдан* Сидоренко, Богданг Михаленко, Богданг
Юдейко, Богданг Чопориий, Богданг Прогасенко, Богданг Непе-
денко, Богданг Недбайло (Р 18, 31, 49, 151, 156, 213), Мило-
данг Цапенко (Р 122), Радиславг Мултяниці (Р 162); імена-
ирізвиська: Лукьяігь Милоданг, Мартьінь Милоданг, Ивань
Кривосудг, Лаврьнь Богданко. Гордьй Молибогг, Стенань
Благодарг, Копдрать Доброшзг, Ивань Боголюбь (Р 5, 32,
40
230, 237, 274, 280, 290, 311); патроніми: Казимиренко, Мило-
даненко, Ярохваленко, Милодуженко, Спганиславенко, Стани-
славовичг (Р 21, 83, 96, 149, 177, 237); серед селян в описах
XVI ст.: Богуславг Иваницкій (АрхЮЗР, 1565, VII/1, 218),
войтехг Белокриницкій (АрхЮЗР, 1565, VI1/1, 218); Шіесг
яіаго, ЬісЬописІ, ТпаІЬопіуг (ОКЗР І, 2, 153, 240), ЗатЬог
(ОКЗРІІ, 100);ВоНо\уіііпочуіс2(ЛК75), ВоЬиЬогісг (ОКЗР1,
11). Отже, особливо поширеними в селянському середовищі
були імена-композити Богданг та Станіславь; серед злочин
ців, в основному теж селян XVI ст., засуджених в Саноці;
$1апІ5Іа\у, ЗатЬог (К2, 1557, 5, 5); серед селян і міщан в
«Переписних книгах» 1666 року: Богдашко (ПК 307); Мартинко
Житомир* (ПК 409); патроніми: Богданов, Станиславов, Во~
лодимиров, ВойтЬховь (ПК 164, 284, 387)9.
До наведених вище ілюстрацій на користь думки про
загальне поширення особових власних імен-композит на Україні,
тобто незалежно від станової приналежності їх носіїв,
необхідно навести ще один важливий аргумент. Функціонування
імен-композит на Україні, як уже частково згадувалось,
замітко йшло по низхідній лінії. Більша частина цих імен
засвідчена писемністю XIV— 1-ї половини XVI ст. і значно
менше — писемністю 2-ї половини XVI—XVII ст. Однак
староукраїнських писемних пам’яток з XIV — 1-ї половини
XVI ст. збереглась до нашого часу незначна кількість і не
з усіх українських етнічних територій, в основному, у вигляді
ділових документів (особливо грамот), в яких особові власні
імена виступають не густо, а наявні стосуються в основному
представників соціальної верхівки. Отже, можна не
сумніватися, що писемні пам’ятки досліджуваного періоду, як ми
уже відзначали, у відношенні способів і засобів ідентифікації
особи не дають певної реальної картини, що має безпосереднє
відношення і до вживання особових власних імен-композит
в середовищі соціальних низів.
Слов’янські автохтонні імена-композити в українській
антропонімії досліджуваного періоду за даними української ой-
конімії. Відмічений вище факт далеко не повного відображення
досліджуваними писемними пам’ятками української антропо-
німійної дійсності відносно функціонування особових власних
імен-композит стосується згаданого вже припущення про
можливе більш широке їх вживання в побуті, ніж це випливає із
9 У зв’язку а піднятим тут питанням про поширення оеобовил класних
імен-композит незалежно від станового цензу можна впини і за рамки
староукраїнської антропонімії. У цьому випадку цікаво відзначити, то,
наприклад, у Польщі, ик про це свідчить папська булла від 1136 р., ще в
XII ст. особові власні імеиа-компознти були не рідкістю навіть серед селин-
рабів Ц69, 71—75].
41
свідчень писемних джерел. Деякі підтвердження на користь
цієї думки дає також українська відаитропонімна ой коні мі я
композитного походження. Вона, зокрема, дає можливість
установити ті вживані ще в досліджуваний період особові власні
імена-композити, яких не засвідчила писемність в складі ан-
тропонімів.
Правда, тут ми стикаємося з випадками певної ненадійності
відповідного ойконімиого матеріалу в нашому аспекті
дослідження. Суть її виявляється в тому, що здебільшого у нас
немає достовірних даних, які вказували б на те, коли, власне,
виник, був названий (чи у відповідних випадках переіменова-
ний) відантропоиімиим композитним іменем населений пункт.
Чи справді це відбулося в досліджуваний староукраїнський
період, а не, скажімо, ще в давньоруський? Багато не
засвідчених давньоруською писемністю відантропонімних
композитних назв українських населених пунктів за різними даними
насправді можуть бути ще давньоруською ономастичною
спадщиною, особливо ті, що виникли за давньоруськими чи й
праслов’янськими словотворчими моделями (як, напр., антропо-
німійні утворення на *-іь, або -чи, -ичи, -овичи, -ов, -ин,
утворення в безсуфіксній плюральній формі та ін.) 1П, але
продуктивні також у східнослов’янському ойконімному творенні
досліджуваного періоду.
Певна умовність застосування ойконімного матеріалу
полягає і в труднощах з визначенням, до якої народності
(української чи, як на ті часи, польської) належав носій імені-
композити, що послужило основою номінації того чи іншого
населеного пункту.
Ці міркування можуть навіть наштовхувати на думку,
чи доцільно взагалі використовувати ойконімний матеріал при
дослідженні імен-композит в українській антропонімії XIV—
XVII ст. У цьому відношенні дотримуємося погляду, згідно
з яким згаданий матеріал в нашому діапазоні дослідження
все ж не повинен залишатися поза увагою. Було б
неправомірно від нього відмовлятися лише на тій підставі, що якийсь
ойконім міг насправді виникнути іще в давньоруський, а не
в досліджуваний період, або що носій того чи іншого імені,
яке послужило для номінації відповідного українського
населеного “пункту, в досліджуваний період міг належати і не
до української народності. По-перше, такі випадки важко абой
неможливо встановити, а. по-друге, якщо вони й
зустрічаються, що взагалі не виключене, то хоча іі порушують
дослідницьку скрупульозність, все ж не суперечать загальній картині
10 Засвідчені давньоруськими писемними пам’ятками назви схід.
нослов’енських населених пунктів 5из.: 19; Ет.].
42
відображення відповідного виду давньоруської чи іще
праслов’янської антроионімійної спадщини, засвідченої в
українській ойконімії. У даному випадку виправданим вважаємо
принцип: краще взяти до уваги і ненадійні випадки, ніж їх
не враховувати взагалі. Цей принцип ми, однак, не схильні
застосовувати беззастережно. У сумнівних випадках
робитимуться відповідні примітки. А вза гал і матері ал цього
підрозділу в ці лому розцінюємо в нашому дослідженні як допоміжний.
З метою реконструкції імен-композит розглянемо ойкоиіми
в межах формотворчих типів, посилаючись при цьому на
джерело «Адміністративно-територіальний поділ УРСР за
1946 р.» (АТП) з вказівкою в дужках на сторінку фіксації
наведеного з нього ойконіма.
За формотворчими ознаками досліджувані відаитропонімні
ойконіми-композити поділяються на два розряди —
субстантивні і ад’єктивні. Серед субстантивних мають місце як
безсуфіксні, так і суфіксальні сингулятивні і плюральні
утворення.
Субстантивні утворення. І. Сингулятивні б є з –
с у ф і к с н і: Берислав (700) < Бгрислаяь; пор. болг. Бери-
слав (Ил. 72), схв. Вегізіау (5у. 69); Богуслав (704) <
<С Богуславт»; пор. болг. Богуслав (Ил. 79), п. Во£іі5Іа\\?
(55ІМО 1/2, 189); Мечнслав (791) < Мечислаеь; пор л. Мечи-
славь (Мор. 122); Морислш (795) < Мориславгь; пор. п. Мо-
ггуз1а\у (55ГчЮ У/1, 106). 2. ГІ л ю р а л ь н і безсуфікс-
н і: Богомили (704) < Богомиль; рос. Богомилг (АІОБДР II,
678), болг. Богомил (Ил. 79), п. Воротії (Мікі. 35); Будиго-
лоси (732) < Будиголосг п; Мислібори (791) < Мислибор’о;
пор. п. МуяІіЬог ($$N0 НІ/З, 591), полаб. МузІіЬог (5у. 81);
Жалібори (742) < Желибор-ь; пор. п. 2е1іЬог (35ІЧО, 1/2, 217),
ч. ХеІіЬог (5у. 312). 3. Плюральні суфіксальні:
а) на -к(и): Добромірки (837) <С Добромирко < Добромирь;
пор. болг. Добромирь (Ил. 175), серб. ОоЬготіг (Мікі. 58),
п. ОоЬготіг (55КО 1/3, 489), ч. ОоЬготіг (Зу. 263); б) на -ці:
Горішанці (727) < Гариславь; пор. д.-р., ч. Гориславь (Мор.,
62); в) на -ичі: Гориславичі (727) < Гориславг; Городиславичі
(729) < Городиславт>: пор. д.-р. Городиславь (Мор. 62), схв.
Сгасіізіау (Маг. 1,119); Сновидовичі (844) < Сновиді; пор. д.-р.,
п. Сновид-ь (Мор. 181) «.
11 Ту і” і далі шдііойідііі паралелі із антропонімії інших слов’янських
народів до засвідчених в українських оіїконімах імен-композит не
наводяться у двох випадках: якщо вони в антропонімії інших слов’янських
народів не виявлені і якщо уже наводились раніше.
12 Не игвсдиііз тут ойконіміб-хомттозит ~ південних областей України.
аОйремг, утворень демінутивної суфіксальнії форми на -к(а) та -івк(а) тилу
їіюбомирки (782), .Нечистим (7911, Бомдоріяка (704), Богомолівт (703)’,
43
Ад’єктивні утворення. Вони представлені виключно по-
сесивними сингулятивними формами, зокрема: а) на -*]ь, Доб-
ромиль (737) < Добромиль, пор. болг. Добромил (Ил. 175),
ч. ОоЬготії ($у. 263); Добромишль (737) < Добромисль <
< Добромьісль, пор. серб. ОоЬготузІ (Мікі. 58), п. йоЬготу&І
(55Ш І/З, 489); Радомишль (889) < Радомисль < Радомислі»,
пор. серб. Касіотузі (Мікі. 93); Драгомшиль (739) < Драго-
мисль <с Драгомисл’ь, пор. п. Драгомисл’ь (Мор. 77); б) на
-*Іь, з чергуванням приголосних г — ж; д — ж: Вітоніж
(719) < Витон’Ьжь < ВитонФь; Виторож (711) < Вито-
рожь <С Вшпорогь; Вороніж (721) <с Ворон”Ьжь <: ВоронЬгь;
Мислібіж (792) <.Мислибожь < Мьіслибогь; Дорогобуж (739)<
< Дорогобужь < Дорогобудь, пор. ч. Драгобудь (Мор. 77);
в) на -*]ь, які в староукраїнський період сприймались ие як
посесивні прикметникові форми типу давньоруських Буди-
мирь, Домажирь, Самборь (город), а як іменникові форми
називного відмінка однини, хоча в різних випадках виникли
вони, можливо, і безпосередньо як субстантивні утворення: Бу-
домир (707) < Будомирь <С Будомирь, пор. болг. Будимир
(Ил. 91), схв. Висітіг (Зу. 72); Видибор (716) < Видиборь <
< Видиборь; Добросин (737) < Добросьть < Добросинь;
Добропівір (737) < Добротворь < Добротворь; Домамор (737)
< Домаморь < Домаморь; Домажир (738) < Домажирь <
< Домажирь, пор. д.-р. Домажирь (Туп. 188), п. Оотаіуг
($$Ш І/З, 506); Люботих (782) < ЛюбопхЬхь < ЛюботЬхь;
Поздимир (823) < Поздимирь < Поздимирь; Самомир (836) <
< Самомирь < Самомирь; Хотимир (863) <с Хотимирь <
< Хотимирь; пор. луж., ч. Хотимирь (Мор. 201), полаб.
СЬоіотіг (Зу. 76); г] на -ів (< -овт>): Богомилів (704) < £о-
гомиль; Сновид ів (844) <С Сновидь; д) на -ща <-чЦ(а): Вмггн-
и{Д (720) < Воєгость, пор. д.-р. Воигость (Мор. 45); Добро-
горща (737) < Доброгорь; Радогоща (829) <; Радогость; пор.
схв. Касіо§05І (Маг., І, 117); є) на -ов(е): Богодарове (704)
< Богодарь; Милорадове (791) < Милорадь.
Однак всі ці ад’єктивні посесивні ойконіми, за винятком
перелічених в рубриці є), хоча давньоруською писемністю
і не засвідчені, в дійсності могли виникнути ще в
давньоруський період. У першу чергу, це стосується утворень на -*)ь.
Братолюбівка (700), Буіімпрівка (708), Велідарівка (713), Всеаолодіека
(722), Добролюбіака (737). Шловидівка (791), Милорадівка (791), Миролю-
біека (792), Радомисдівка (^29), що виникли зовсім недавно, чи то шляхом
найменування нових населених пунктів від уже існуючих старшії:; і;азв
топу Станіславчик < Станісда(в), чи то шляхом пер є іменування
населених пунктів за новими словотворчими зра.іками, чи що зл якимись і-ішпуи
мотивами.
44
Адже, за свідченням дослідників, топоформант -*]ь перестав
бути продуктивним в кінці XII — початку XIII ст. 170, 49].
З числа надзвичайно рідкісних імен-композит, що
виступають лише в українських ойконімах і невідомі антропонімії
та топонімії інших слов’янських народів, назвемо: Будиголось,
Вшион’Ьгг, Видибор-ь, Добросинть, Доброгор’ь, Добротворт»,
Домалюрг, ЛюботЬх’ь, Любомудра, Мислибогг, Поздимир’Ь,
Самомирг. Цей факт, однак, не вважаємо доказом виключно
староукраїнського походження таких імен-композит, адже як
препозитивні компоненти Буди-, Вито-, Види*, Воро-, Добро-,
Дома-, Любо-, Мисли-, Позди-, Само-, так і постпозитивні
-ГОЛОС-Ь.-Н-БГЬ, -рОГЬ, -борь, -СИНЬ, -ГОрЬ, -ТВОрь, -МОр-Ь, -ТБХТ»,
-мудр-ь, -богь, -мирі» мали загальнослов’янську складову
продуктивність. Не виключено, що деякі з цих імен-композит
могли і справді бути продуктом місцевого українського
словотворення за аналогією до відповідних традиційних
слов’янських автохтонних імен-композит.
Структурні особливості слов’янських автохтонних Імен-
композит в українській антропонімії XIV—XVII ст.
Структурним особливостям слов’янських автохтонних
імен-композит у ономастичній літературі приділено багато уваги як у
загальнослов’янському масштабі дослідження [152, 21—1181,
так і в межах антропонімії конкретних слов’янських народів
(168, 46—76; 99, 142—145; 29, 18—22; 41, 198—211; 165,
51—103; 162, 7—25; 150, 64—132].
Слов’янські автохтонні імена-композити в українській
антропонімії досліджуваного періоду — це в своїй основі
давньоруська антропонімійна спадщина загальнослов’янського
походження, нічим особливим в ділянці словотвору не відмінна.
У працях, присвячених слов’янським автохтонним іменам,
знайшли відповідне висвітлення і особливості словотвору цих
імен і питання семантики їх складових компонентів,
вироблена певна методика аналізу, якої нижче і будемо
дотримуватися. І все ж необхідно підкреслити, що, незважаючи на
відмічені досягнення в ділянці дослідження слов’янських
автохтонних власних імен-композит, на сьогодні ще не всі питання
їх вивчення остаточно з’ясовані й вирішені. Існує ряд
моментів, не досліджених і спірних, стикаючись з якими вчені або
констатують їх проблематичність, або посилаються на вже
існуючі з їх приводу думки інших дослідників.
Так, як ми уже згадували, своєю морфологічною
структурою слов’янські автохтонні імена-композити сягають ще
індоєвропейської антропонімійної системи, в зв’язку з чим
вважаються найбільш архаїчною антропонімійною категорією.
У праслов’янський період антропоніми даного типу виражали
іщг цілу думку-речення, яке містило відповідне побажання
45
дитині. Тому справедливо відзначають дослідники цих імен,
що семантика багатьох з них була не ясною уже в епоху
виникнення писемності у слов’ян 1158, 198].
Неясність значення багатьох слов’янських імевжомпозит,
в свою чергу, викликає значні труднощі при їх
морфологічній інтерпретації, зокрема, при віднесенні тих чи інших
складових компонентів до відповідних частин мови. З цього
приводу вірно відзначає І. М. Желєзняк, що в «період
виникнення слов’янських антропонімічнмх композит слова не
мали тої граматичної диференціації, яку ми спостерігаємо в
історичні часи. Треба гадати, що на певному етапі розвитку
індоєвропейських мов корінь (особливо в складі композити)
міг мати значення предметності, якості, а також дії» [4), 1991.
Саме внаслідок відміченої причини в слов’янській аіітро-
понімічній літературі зустрічаються випадки, коли ті чи інші
складові компоненти дослідники розцінюють по-різному.
Зокрема, до таких сумнівних відносяться її найбільш популярні
в слов’янських особових власних автохтонних імеиах-компо-
зитах компоненти -славь і -мирь, які одні дослідники
відносять до іменників [152, 77, 98; 168, 56—59; 99, 144; 165,
79—80, 84; 71, 62—631, а інші —до прикметників [42, 177—
178; 41, 1991. У цьому дослідженні ми не ставимо перед собою
мети розв’язувати всі такі спірні питання в зв’язку з
порівняно незначною кількістю виявленого нами відповідного
матеріалу в староукраїнській антропонімії досліджуваного
періоду. Тут лише відзначимо, що з приводу трактування як
частин мови компонентів -славь і -мирь ми схильні
приєднатися до думки більшості дослідників, які вважають їх
субстантивними .
Виявлені в досліджуваних писемних пам’ятках імена-ком-
позити за граматичною природою їх складових компонентів
недуже різноманітні. Найбільш показовими з них вважаються
імена з вербальними, субстантивними і ад’єктивними
компонентами, причому як у першій, так і в другій частинах
композити або ж виключно тільки в одній з них.
1. Вербальні компоненти, які зустрічаються в препозиції:
Бери- (брати «брати»)13, Брани- {брань «боротьба, захист»),
Влади- (владіяш «володіти»), Бороти- (воротити «повертати»,
а також «крутити»), Городи- (городити «огороджувати»), Даж-
(дажь «дай»), Жели- (желати «бажати»), Мисли- (мислити
«мислити, думати»), Мечи- (метати «метати, кидати,
подавати»), Мори- (морь, морити «мор, морити»), Мсти- (мьстшпи
«мстити»), Носи- (нести «нести»), Позди- (із пожьди, жьдати
~|іа Тут і далі при визначенні семантики композитних компонентів
балуємося на словниках: ІСрезн.; Фасм.; &Р], а також на працях [168, 49—62;
165, 234-247; 165. 69-104; 162, 10—23; 47, 64; 69, 62-63; Маї., 64-132].
46
«ждати, очікувати»), Скроби- (вважаємо це деформацією
компонента Скорби-: скрьбити «смутити, журитися, жаліти»), різно-
варіанті: Сти-, Цти-, Щи- (чьтипш < чьстити «шанувати,
поважати»), Хоти- (хотЬти «хотіти»).
2. Вербальні компоненти, які зустрічаються в постпозиції:
-гудь (гудити «ганьбити»), -даль (давати «давати»), -творь
(творити «творити, робити»), -гбхь (тЬишти «тішити»),
-х(-ф)аль (хвалити «хвалити, славити»).
3. Вербальні компоненти, які зустрічаються в пре- і
постпозиції: Буди-, -будь (будити «будити», а також «бьіти»
«бути»); Боро-, -борь (бороти «бороти»); Види-, -видь (видЬти
«бачити»); Кази-, -казь (казати, «псувати, спотворювати»);
Гори-, -горь (горЬти, «горіти»); Моли-, -моль (молити
«молити, просити»); Стани-, -стань (пор. стати «стати, настати»);
Стои-, -стои (стояти «стояти, бути, триматися»); Суди-, -судь
(судити, «судити, засуджувати»).
4. Субстантивні компоненти, які зустрічаються в
препозиції: Благо- (пор. цсл. благо «добро»), Жизно- (жизнь
«життя»), Жито- (жити «жити»), Жиро- (жирг «жир, корм, харч»),
Ладо- (лада «супруг, милий, любимий»), Лихо- (лихо «зло,
злоба»), Людо- (люд «народ»); Сно- (сьнг «сон, сновидіння»),
Тато- (укр. тато; п., ч. іаіа «батько»).
5. Субстантивні компоненти, які зустрічаються в
постпозиції: -гой (псл. *£°ІЬ «мир, лікарство, достаток»), -голось
(голось «звук, мова, розмова»),-нФга (нЬга «ніжність»), -полкь
(п’ьлкг «військо, загін»), -рогь (рогт> «ріг», «багатство,
достаток»), -сьінь (синг «синь»).
6. Субстантивні компоненти, які зустрічаються в пре- і
постпозиції: Бра то-, -брать (брат «брат»), Бого (у, ь)-, -богь
(богь «бог, щастя, доля»), Вой-, -вои (воин, воевати «воїн,
воювати»), Вуй-, -вуй (уи «дядько, брат матері»), Госто-, -гость
(гость «гість»), Дарь-, -дарь (дар-ь «данина, жертва»), Миро-,
-мирь (мир”ь «спокій, згода»), Славо-, -славь (слава «честь,
похвала, слава»).
7. Ад’єктивні компоненти, які зустрічаються в
препозиції: Буй- (боуи «хоробрий, відважний, пишний»), Голо- (голий
«голий»), Добро- (добр’ь «добрий»), Драгь- (драгь «дорогий,
почесний, шанований»), Криво- (кривий «кривий, невірний,
фальшивий»), Остро- (острий «гострьій, швидкий»), Свято-
(свят’ь «святий, благочестивий»), Яр(о, є)- (шрь «лютий,
енергійний, сильний»), Черно- (чьрний «чорний»),
8. Ад’єктивні компоненти, які зустрічаються в
постпозиції імен-компознт: -галь (псл. *§а1ь «чорний»); -дужь (дужий
«сильний»); -живь (живий «живий»).
9. Ад’єктивні компоненти, які зустрічаються в пре- і
постпозиції імен-композит: Любо-, -любь ілюб-ь «милий, люби-
47
мий, приємний»), Мило-, -миль (мил* «дорогий, милий,
любимий»), Радо-, -радь (радь «радісний, благородний»).
Низькою продуктивністю відзначаються компоненти, які
зустрічаються лише в препозиції імен-композит, а саме:
а) ад’ ектйвні компаративні форми: Болє-
(боліє «більше, краще»), Добе- (добь, добий «славний, кращий»),
Вят- // Вяче- (вяче «більше»); б) п р о н о м і н а л ь н і ф о р –
м и: Все- (весь); в) адвербіальні форми: Дом- //
Дома- // Домо- (дом, дома); г) префіксальні
дієслівні форми: З (С) 4- бро- (броншпи «боронити»);
З (С) + бм; При + бьі (бьі «бути, зміцнювати»).
Словотворчі типи досліджуваних імен-композит. При
аналізі словотворчих типів імен-композит особливо чітко прослід-
ковується взаємоооумовленість їх складових компонентів, що
в значній мірі допомагає вияснити семантику композитний ант-
ропонімів у цілому.
Уживані в українській антропонімії особові власні імена-
композити досліджуваного періоду за своєю будовою
досить різноманітні. Однак найбільш продуктивними серед
них є структури типу «іменник + іменник», «іменник 4-
дієслово», «прикметник + іменник», «прикметник + дієслово»,
«дієслово -г іменник».
Для наочності наведемо всі ці структурні типи
імен-композит, не вдаючись до їх повторної паспортизації.
1. Субстантивно-субстантивні: Вмовить, Богодар”ь, Богу-
славг, ВшпонЬгь, Виторогь, №оізІа\у, Воєгост’Ь, Жизномирь,
Житомира, Ладомирг і Ьагіотег, Ьасіізіаііз, Мирослава, Ми-
рогоспгь, Зіауотіг, Тапюмир-ь.
2. Субстаїїтивно-ад’єктивні: Богомилт» і Во£уту1, Во§ига<і,
Госгпомилг, Ьисіотіїі.
3. Субстантивно-вербальні: Богдань, Во§с!а1 і Во§осіа1, Бо-
гамохь, Богухваль і Богуфахь, Лихови&ь, Ьіспописі, Сновидг.
4. Ад’єктивно-субстантивні: Благодарь, Болеслав’ь, Буй-
мир-ь, Вячеславі», В.шслав’ь, Добєславг, Дорогобрагкь, Добро-
мирг і ОоЬгатег, Доброславь, ОоЬго^озї, Добромисл’ь, Добро-
сини, Драгомир’ь, Драгумирг і Ога§итег, Драгосин’ь, Дра-
гомислії, Драгославь, Му1§оз{, Остророгь, Радогостг, Ради-
славг, Радомисл’ь, Радомир, Святополк, Лагетіг, Легтіг,
Ярославь, Сгагпозіп, С2еспоз1а>у.
5. Ад’єктивно-ад’єктивні: Ооіпотізі, Добромиль, Любо-
миль, Любомудра, Милодужг, Милорад-ь, Милодан-ь.
6. Ад’єктивно-вербальні: НоІоЬисі(Іп), Доброгор-ь, Добро-
казг, Добростанг, Добропгворг, Дорогобудг, ОаІіЬог, Кри-
восудь, ЛюботЬхь, Ярохвал’Ь.
7. Вербально-вербальні: 2е1іЬог; різноваріантні: Стибо*
рій, Цтиборг, Щиборг.
48
8. Вербально-субстаптивні: Бериславт», Будимир’ь, Броні-
славг, Вогозіаи, Будиголось, Владимир!», Владислат. Вели-
дарь, Горислав’ь. Городиславг, Дажбогг, ЗбшнЬіь, Казимирі»,
Мечиславь, Мислибогг, Морислап» Мстислав*, М8С2у£(о)і,
Мзсіші], Поздимирг, РгіЬузІао, 5Ьу§пеи, ЗЬізІаи, 5кгоЬіго£,
Станиславь, Спшнимир’ь, Судивой, Зіо^піе™, 5іо]по§, Хо-
тимирт».
9. Вербально-ад’ективні: Будимилг, Боромил-ь.
10. Адвербіально-субстантивні: Домажирч, Оотазіаи’, Оо-
то2 Ь (-Домославг).
11. Адвербіально-ад’ективні: Домогаль, Оотагад, Дом-
жив*.
12. Адвербіально-вербальні: Доморатг, Оотоз^оу.
13. Прономінально-субстаитивні: Самомирг, ЗоЬезІао.
14. Прономінально-вербальні: Всеволоді», ЗатЬог.
Серед досліджуваних імен-композит мають місце й такі,
в структурному складі яких зустрічаються компоненти вже
неясної сигніфікації, як Ветри- в імені Шеігізіао; можливо,
компонент Ветри це деформація компонента Верти- (пор.
комп. схв. Угаїізіау — Маг. II, 122; п. Уегсігуг — ЗЗЖ) УІ/1,
114); Висо- в патр. Висовидовичь (< Висови&ь)\ пор. еисЬти,
але, скоріше за все, це — деформація компонента Више(о)-
(пор. д.-р. Вьішеслав’ь — Туп. 156; болг. Вишеслав — Ил. 112;
п. Шузготіг — 55МО УІ/2, 24); Воро- в імені Ворон^гь, від
якого походить назва російського міста Воронеж (491 —
первісно посесмвна прикметникова форма на -^ь від ВоронЬжь
град* (пор. ворон, вороной — «черной масти»); Мони- в імені
Монивид*, також, найвірогідніше, деформація компонента
Мани- (пор. манити «заманювати»; пор. комп. схв. Мапізіау —
Маг. II, 8); Сто- в імені Стогн’Ьвг; тут Сто- є, мабуть,
деформацією продуктивного загальнослов’янського композитного
компонента Стои- (пор. комп. болг. Стоислав — Ил. 466;
п. 5іоі£піе\\’, 5іоі(і)тіг, 5*оі(і)з1а\у — 55Ж), У/2, 209; схв.
Зіоісігаб, 51о]і5Іау — 5у. 86; укр. Оотозіоу — Рсіілу, IV, 50).
На основі викладених спостережень в цьому підрозділі
слід відзначити такі моменти:
А. Виявлені в досліджуваних писемних пам’ятках імена-
композити майже виключно давньоруська антропонімійна
спадщина праслов’янського походження, на що безпосередньо
вказує їх поширеність у писемності інших слов’янських народів.
Б. За певними даними, зокрема ойконімними, сортимент
слов’янських автохтонних імен-композит у досліджуваний
період на Україні насправді був багатший, ніж його засвідчують
писемні пам’ятки. І все ж незаперечним є факт, що цей вид
антропоиімів все замітніше йшов по низхідній лінії вживання
І ставав, можна сказати, пережитковим.
4 8-823
49
В. Особові власні імена-композити на Україні в
досліджуваний період не були прерогативою вищої суспільної верхівки.
Вони були поширені серед усіх соціальних верств населення.
Переважання їх документальних фіксацій серед соціальної
верхівки пояснюється специфікою писемних пам’яток періоду
XIV — 1-ї половини XVI ст., у яких порівняно рідко
фігурували представники з низів суспільства.