Інші типи скорочених відкомпозитних утворень в
українській антропонімії досліджуваного періоду, порівняно з
наведеними вище, представлені менш виразно. До того ж при
аналізі окремих із віднесених до них утворень виникають певні
труднощі, зумовлені не завжди ясним або спірним їх
походженням. Всі ці випадки супроводжуємо відповідними
коментарями.
2. Борись 17 (<. Борисілавь}; пор. комп. д.-р. Борислав-ь —
Туп. 116; болг. Борислав — Ил. 84): укр. Борись (Гр. XIV,
135; ЛБС 133; ССМ, 1398, І, 112), Борись Лихій, Борись Сев-
рюковичь (ОВЗ 604. 605). І\уап Вогі$ (ОКЗР II, 263), патр.
Вогі820\уіс2 (ОКЗР III, 219); пор. рос. Борис (АЮБДР II,
626), болг. Борис (Ил. 84), хорв. Вогіз (Ьекз. 60), п. Вогуз
(55КО 1/2, 236), ч. Вогіз (Мікі. 38).
Будимь С<С Будиміир’ь]; пор. комп. болг. Будимир — Ил.
91; ч. ВиШіпіг — 5\’. 260): укр. Куземка Будим* (ПК 428);
пор.: болг. Будим (Ил. 91), серб. Ви сі і пі (Мікі. 40).
17 Слов’янське автохтонне ім’я Борись в лінгвістичній літературі
здебільшого виводять від охрещеного в 864 р. булгарського царя по імені
Богорис, яке етимологічно пов’язують із монгольським Ьо§оп”
«маленький» [див. про це ширше: 123, 194; 36, 230].
Як слов’янське, вірніше, давньоруське запозичення із тюркської
(однак не із болгарської, а безпосередньо від булгарської) розцінює це
ім’я І. Г. Добродомов |34, 234], виводячи його етимологію від булгарського
імені Бариш (-сБарис). І все ж ми дотримуємося думки, висловленої ще
Т. Мареткчем і О. Соболевським [123, 194], що розглядуване ім’я за
походженням слов’янське, утворене від особового власного імені-композитн
Борислав. Спеціальне дослідження цього питання зайняло б немало місця.
Тому на користь своєї думки наведемо лише головні лаконічні аргументи.
Зокрема, про слов’янське походження даного імені свідчать такі факти,
як: а) загальнослов’янське поширення його в давніх слов’янських
писемних пам’ятках різних слов’янських народів, в тому числі віддалених як
від булгар, так і від болгар західнослов’янських; б) широке поширення
моделі відкомпозитного скорочення щляхом усіченії я постпозитивного компо-
85
Воинь18 (< ВоинІЬгь]; пор. комп. схв. Уо]пе§ — Маг. І,
132): укр. Воинг Моцкевич (Туп., 1552, 145), Воинь Богови-
гиновичь (АрхЮЗР, 1571, VII1/4, 429), патр. Воиновичь
(АрхЮЗР, 1579, VII1/4, 440), Войнич (АрхЮЗР, 1565, УІ1/1,
218; ПК 360); пор. д.-р. патр. Воиневь (Туп. 561), рос. Воинь
(АЮБДР II, 158), блр. Ванн Гричинович (Бір. 203), болг.
Воин (Ил. 145). ч. У<ціп (5у. 303).
Гостолгь (< Гоапом\иль\; пор. комп. п. Ооаіотії — 55МО
ІІ/1, 174); укр. Семень Гостомь (Р 76); пор. п. Созіот (55МО
11/1, 174), хорв. Оозіот (Ьекз. 197).
Гудимь (< Гудим[ирь\; пор. коми. хорв. Гудимирь —
Мор. 66): укр. Федор-ь Гудьшь, Семень Гудимь. (Р 53, 128),
патр. Гудименко (Р 296).
Селимь С<с Селим\ирь\; пор. коми. болг. Селимирь — Ил.
446): укр. 5епко ЗеШп (ОКЗР І, 157); пор. блр. Селим Сте-
фановичь (Туп. 409), болг. Селим’ь (Ил. 446), хорв. Зеїега
(Ье1<5. 585).
Сулимь (<с Сулиміирь]; пор. комп. п. Зиіітіг — 55МО
У/2, 248): укр. Сулимь Семененко (Р 187), Степань Сулимь
(АБМУ 53), Гаврилко Сулимь (ПК 362), Петро Сулимь, патр.
Сулименко (ПК 264; Р 213), Сулимов (ПК 14); пор. рос. патр.
Сулиминь (Туп. 823), блр. Ларко Сулим (Бір. 262), п. Зиііт
(55Ш У/2, 248).
Хотим-ь (< Котиміирь]; пор. комп. укр. *Хотимир —
в ойк. Хотимир — АТП 863; полаб. СІютітіг — 5\\ 76); укр.
Споііт (ОКЗР II, 105); йор. ч. СІюНт (8\\ 270).
Суфіксальні деривати. Борись « Бо-
НеіІТа ІЗ ЗбєрежеННЯМ ЙОГО ПОЧаТКОВОГО ПРИГОЛОСНОГО 3 ПОПереДНІМ еДНЯЛЬ-
ним голосним, що підтверджують розглядувані нижче антролонімінні
утворення.
іа Слов’янське автохтонне ім’я Воинь в антролоиімічній літературі
іноді співвідносять з апеля швом воинг 177, 341; 119, 71. Як і в
попередньому випадку, ми все ж розцінюємо цей антропопім як відкомпознтне
утворення. Цікавий аргумент на користь нашої думки дає сербохорватська
антропонімія, в якій Воинг як особове власне ім’я дуже поширене 1-М, 921,
в той час як апелятив воинг ні в сучасній сербохорватській мові, пі в
давній сербохорватській писемності не відомий [44, 22]. І. М. Желєзняк
розцінює особове власне ім’я Воинг як суфіксальне утворення від
спільнослов’янського *чо\ або від Вои — першого компонента складних імен Воимирг.
ВоинЬегь, Воии.іавь, Воиборг і т. п. за допомогою суфікса -іп.
Досліджуваний нею матеріал показав, що досить поширений в сербохорватській
антропонімії суфікс -їп, в основному, означав походження або приналежність.
Тому антропопім Воинг вводиться 1. М. Жєлезияк в систему суфіксальних
утворень умовно [44. 22]. На нашу думку, наявність в сербохорватській
антропонімії цього, всього лише одного антропоніма з фінальним -іп (без
значення приналежності чи походження) і є свідченням того, що ннтрогш-
иім Воинг — це безсуфіксне відкомпознтне утворення розглядуваною тут
ТИП) СКОРОЧЕНЬ.
86
рисілаеь]): укр. Бориско (ПК 137), Вогузауко (МІГ І, 154), Бо-
риско Осипов (ПК 173), Вотіесг (ОКЗР III, 157). Ішап Бо-
гіжесг (ОКЗР III, 364).
Сулимь (< Сулиміирь]): укр. Зиііта (АС2, 1440, XIV,
14), Сулима Дерліїц-ь (Р 83), Андрій Судима (КЗС, 1605, II,
178), Стефан Сулима (АБМУ 53); пор. блр. Ларко Сулима
(Бір. 262), рос. СЬверин-ь Судима (Туп. 435), п. Зиііта (55МО
У/2. 249).
Хотим-ь (<. Хотиміирг]): укр. СНоІутпка (А02, 1492,
XVIII, 1481), СЬоіітко (ОКЗР II. ПО), патр. СЬоііпіко\\чсг
(ОКЗР II, 87); пор. п. Споіут 19 (в патр. СЬоіушіп – ЗЗКО
1/2. 335).
Воинь С< Воин\-Ьп>\): Война (Арх 103Р. 1640, VІ/1, 521).
Война Федоровичь (АрхЮЗР, 1532, VIII.-4. 370), Война Во-
роницкий(АрхЮЗР, 1568, УІІІ/3, 160), Война Заєць (АрхЮЗР,
1579, УІІІ/4, 351). Война Порядничь (АрхЮЗР, 1584, ПІ/1.
14), Яков-ь Война (АрхЮЗР, 1555, VIІ І/4, 178), Войньио Са-
ганенко (Р 45), патр. “\\’оупсгіп — ЛСХ 143 (< Войнча); пор.
рос. Война Офонасьевь (Туп. 145), блр. \Уоіпі$г (ПКГЗ II,
373). патр. ХУоуііііочу (ПКГЗ І, 28). хорв. \Уоіпа (Ьекз. 723).
п. \\’о]па (35Ш УІ/1, 174).
3. Дробь (< Дро[го]б[удг\; пор. комп. схв. Ого£оЬііс1 —
Маг. І, 118): укр. ОгоЬ (АС2, 1468, XIII, 7126); пор. и.
ОгоЬ (ЗЗКО І/З, 520).
Рась(ь) « Ра\ди]іЬіавь\ чи Ра\до\ с \ин-ь\; пор. коми,
болг. Радислав — Ил. 417; п. Кагіозізи-— ЗЗШ ІУ/3, 415;
серб. Касіозіп — Мікі. 93): укр. ГСа$ (ОКЗР І, 152), А’п* КоїкІ-
га!о\\чсг (ОКЗР І, 206); пор. болг. Расо (Ил. 421), блр. патр.
Ка5$еш(ПКГЗ І, 115).
Дробь (< Дро[го]б[удг\): укр. Дробиш-ь(ь) (ССМ. 1409,
І, 326), ОгоЬовсЬ (А02, 1494.” XVIII, 3774). Лагіат йгоЬка
(ОКЗР II, 216), І\\-ап ОгоЬко (А02, 1446, XI, 2199), Васько
Дробсц-ь (Р 203). Слідорь Дробикг (Р 171), Мартин Дробинко
(ПК 299), Мако\\’еі ОгоЬі& (ОКЗР І, 55), Йван Дробиш (ССМ,
1464, І, 326), \Уазко ОгоЬіагепіа (ОКЗР II, 127), Семень
Дроби ха (Р 1). Курило Дробьіхт> (Р 187), патр. Дробьішевпч’ь (ССМ.
1378, І, 326), ОгоЬі$го\УІсг (ОКЗР II, 181). ОгоЬі$ко\уїсг –
ОКЗР II, 182 (< Дробисько); пор. рос. патр. Дробьішеє
(АІОБДР II, 767), блр. патр. ОгоЬІ52е\УІсг (ПКГЗ І. 97). болг.
прізв. Дробчев — Ил. 185 (<:Дробко), п. ОгоЬак, ОгоЬек.
ОгоЬко, ОгоЬісІї. ОгоЬіеп (ЗЗМО І/З, 520).
19 Наведені антропонімії з фінальним -им-ь, -омт» теж є безсуфіксними
відкошіозитшіми усічем нямн, а не суфіксальними утвореннями, оскільки
суфікси -имь, -омі. уже з найдавніших часів у слов’янських мовах не були
продуктивні [45, 59).
87
Рас (ь) (< РаШсІинь) чи РаІдокУст]): Раско (АрхЮЗР,
1565, VI/!, 57; ЦДІА, 1465, 116), Казко\\іаіа (ОКЗР І, 199),
Расько Михновнчь (АрхІОЗР, 1591,1/1. 297), Кавко НИЬко\УІсг
(ОКЗР III, 171), Росикь Резниченко (Р 7), Нгісг Новко (ОКЗР
І, 102), патр. Расчснко (Р 76), Казко\\їсг (ОКЗР І, 209); пор,
блр. Навкота \\>сІо\уа (ПКГЗ II, 372), болг. Раско (Мл. 421).
хорв. Казко, Казік (Ьекз. 553—554).
Брась (< Бра[ни]с[лаєь] чи БраІти]с[лат)): укр. Вгавко
І5$аіо\уіс2 (ЛБС 131); пор. хорв. Вгавко (Ьекз. 69).
Брос(ь) С< Бро[ни\с\лавь\ чи БріАди\с[лаеь\): укр. Вгозко
(ОКЗР III, 218), Вгозіпа (ЛСХ 164); пор. блр. Вгозів Ліззко-
тсг (ПКГЗ II, 428), хорв. Вгоз (Ьєкз. 75).
4. Гось(ь) (< Гос\тисла&ь\; пор. комл. ч. Нозіізіау—
5у. 267): укр. патр. Нозо\уіс2 (ОКЗР III, 238), Ноз\уісг (ОКЗР
І, 54).
Гось(ь) С< Госітиславг]): укр. Нозко (ОКЗР НІ, 75),
Госяч-ь (АрхЮЗР, 1627, 1/11, 639), Новко Реігазсге (ОКЗР II,
244), Созсг 2а£госіа (А02, 1450, XIII, 423), \Уазко Ио&ко. Мі-
сЬаІко Новко (Я2, 1557, 6), патр. Созкоуусг (К2, 1554, 2;
ОКЗР III, 255); пор. хорв. Нозко (Ьекз. 232).
Рось(ь) С< РосІтислав’ь]): укр. Рост (АрхІОЗР, 1617,
УІ/2, 392), патр. Козко\у (ОКЗР II, 238); пор. блр. патр. ГСоз-
ко\у (ПКГЗ І, 316), болг. Рос (Ил. 429); пор. хорв. прізв.
Козкоуїс (Ьекз. 566).
5. Брать (< Бра[ни\с[лавт>] чи Бра[ти\с\лавь]): укр. патр.
Вгаз20\УІС2 (ОКЗР III, 97); пор. болг. Брашо, Б рашко (Ил.
88), хорв. Вга* (Ьекз. 69), п. *Вгаз2 (Маї. 32).
Рашь С< РаІдо\с[лавг\ чи РаІдо\с\инг\): укр. Казг (ОКЗР
І, 152); пор. п. Назг (55Ш І У/З, 445—446), ч. КаІ (5у. 293).
Гошь С< Го[де]с[лавь] чи Го[апи]сІлсигь]): укр. Нозг (ОКЗР
І, 320), Оозг(А02, 1478, XVIII. 1113), патр. Нозго\уіс2 (ОКЗР
III, 238), Но52б\у (К2, 1561, 15), Ноетуп (МІГ І, 319); пор.
болг. Гошо (Ил. 140), п. Оозг ($$N0 11/1, 175).
Рошь С< Ро[сти]с[лаеь]): укр. Нозг (А02, 1439, XII,
674); пор. п. Козг (55КО ІУ/13, 492).
Рашь С< Ра[до]с[лавг]): укр. Рашко (АрхІОЗР, 1595. VI/1,
246), Рашко Гулаченко, Рашко Жулженко, Рашко Шерстюк
(Р 5, 199, 277), Прокоп Рашко (АрхЮЗР, 1596, 1/6, І ІЗ), Пко
Кавгік (ОКЗР І, 7), патр. Рашченко (Р 17, 20), Казгкоиїег
(МІГ І, 155; А02, 1458, VI, 27); пор. болг. Рашко (Ил. 423),
п. Казгко, Казгек (5$МО ІУ/3, 445—446), ч. Казгек (5у.
293, 294).
Гошь (< Го[де)с[лавг] чи ГоїстиМлавь]): укр. Нозгко
(ЛКС 167), Оозгко (ЛЛС 326), Новгко Шазко, Тушко Новгко
(К2, 1561, 53, 115). патр. Созгкохуісг (ОКЗР III, 255); пор.
п. Оозгко (55КО ІІ/1, 175) і Нскгко (58МО ІІ/2, 312).
а&
Рошь С< РоктиШав]): укр. Козга (АС2, 1465. XIII,
5839), Зіепко Комік (ОКЗР III, 248); пор. блр. МаіЬізг #о-
агек (ПКГЗ II. 327), болг. Рошо (Ил. 430). хорв. НоЗек (Ьекз.
553), п. Козгек, Козгко ($$N0 ІУ/3, 492).
6. Бо-хь (пор. комп. Бо[голюб7>\, Бо\годар-ь\ та ін.): укр.
патр. ВосНоху (МІГ І, 317); пор. рос. Бохин-ь (АЮБДР III,
253), п. Восії (55Ш 1/2, 178).
Бу-ц(ч)ь (пор. комп. Буідигоспгь], БуШіславг] та ін.): укр.
Ьуазко Висг (ОКЗР III, 125); пор. болг. Бучо (Ил. 95), хорв.
Вис (Ьекз. 78), блр. патр. Висге^ісг (ПКГЗ І, 164).
Го-ц(ч)т» (пор. комп. Гоїстислав’ь], Гоістоммслііі та ін.).
укр. Носг (ОКЗР III, 142, 444); пор. блр. СосгСгікісІо (ПКГЗ
II, 468), хорв. Носа (Ьекз. 212), болг. Гочп (Ил. 140).
Жи-х-ь (пор. комп. ЖіЛрославг], Жи[дислав’ь\, ЖиІтомир’ь]
та ін.): укр. 2усН (ОКЗР II, 105), Хусії Лігсгісг (ОКЗР
II, 215), патр. 2ісЬо\уіс2 (ОКЗР III, 249); пар. п. 2усп
(Маї. 28).
Ра-ц(ч)ь (пор. комп. Ра{дисла&ь\, Раїдогость] та ін.): укр.
Ічгап Насг (А02, 1472, XVII, 840); пор. блр. патр. Каекошісг
(ПКГЗ II, 166), болг. Рацо, Рачо (Ил. 422).
Детальніше про цей тип скорочень див. [Маї., 22—28; 95,
4—5; 161, 51—521.
Дуже рідко представлені антропонімії, що відображають
так звану пограиичну формацію скорочень, де композитне ім’я
підлягає скороченню, ще не перестаючи бути складним. Це,
зокрема, антропонімії наведеного нижче сьомого типу
скорочень відкомпозитних слов’янських автохтонних імен.
7. Веславь С< Ве\ли\славь): укр. Уезіао (А02, 1520, VII,
9); пор. комп. болг. Велиславь (Ил. 105), п. \\;іе5Іа\у (55МО
УІ/1. 59).
Дерславь С< Дер[жи]сла&ь): укр. Дерслав (ЦДІА, 1509,
160); пор. комп. д.-р. Держислав-ь (Туп. 183).
Лаславь (<Ла[ди]славт>): укр. Ьа§1а\у (А02, 1498, XV,
2697); пор. комп. ч. Ьагїізіау (5у. 277).
Маславь (< Ма[ни]славь): укр. Ивань Маславь (Р 166);
пор. комп. схв. МапізІа\у (Маг. II, 8).
Окремо виділяємо неясні зі словотворчого боку відкомпо-
зитні антропонімії на -ахь, -ехь, -ашь, -иигь, -ошь, -онт»,
-уиь. У кожному конкретному випадку такі антропоніми можна
розцінювати як суфіксальні утворення від одного з
композитних компонентів і як:
а) безсуфіксні деривати, утворені шляхом усічення
постпозитивного компонента із збереженням його початкового
приголосного.
Богунт, (пор. комп. Богун[Ьгь\; п. Вопипе§ –• 55Ж) 1/2,
197): укр. Богун* Лащенко, Богую Павленко (Р 43, 188),
№
Нестрь Богунь (Р 87); патр. Богун(жь(Р. 1); пор. болг. Богун
(Ил. 79), хорв. ВоЬип (І_ек$. 57), и. ВоЬип (85МО 1/2, 197),
ч. ВоЬип ($у. 259);
Братонь (пор. комп. БратонШь]; схв. Вгаіоп ‘е§ — Маг.
II, 606): укр. Вгаіоп (ОКЗР І, 9); пор. схв. Вгаіоп (К II, 602),
ч. Вгаігоп (Мікі. 38);
Добро нь (пор. комп. ДоброІнЬгь]; п. ОоЬгоп і е£ — 5$Ю
І/З. 489): укр. ОоЬгоп (ОКЗР І, 40); пор. п. ОоЬгоп ($$N0
І/З, 190), ч. ОоЬгоп (5у. 263);
Домань(ь) (пор. комп. Дішан\’Ьгь\; схв. Оотапе£ — Маг. І,
111); укр. натр. Доманент (ОВЗ 606; Р 114), Домановичг
(АрхЮЗР, XVII ст., 1/12, 106); пор. блр. Оотап Зивкіетсг
(ПКГЗ ї, 115), болг. *Доман (в прізв. Доман.ов — Ил.
178);
б) безсуфіксні деривати, утворені шляхом усічений
постпозитивного компонента із збереженням його початкового
приголосного, перетвореного в інший приголосний.
Богуш-ь (пор. комп. Богус\лавь\): укр. Богушг (ПК 26),
БогушТ) Луцкевичь (АБМУ 9), Богуигь Федоровичі. (АрхЮЗР,
1516, VІҐІ/4, 185), Богуигь Матвееізнчь (АрхЮЗР, 1505, УІ/1.
57), Апіоп В(іКшя (ОКЗР II, 116); пор. болг. Богіри (Ил. 79),
хорв. Во§и52 (Ьекз. 57), п. Во§изг (55МО 1/2, 202). ч. ВоЬи§
(Мікі. 35).
Будиигь (йор. комп. Буди[слав?>\): укр. Степані» Будиш*
(ПК 121); пор. схв. Вшііз (Я III, 711), п. ВисІію (55ІЧЮ 1/2,
275). ч. ВисІВ (Зу. 269).
Велиш* (пор. комп. Велис\давгь]; п. \Уіе1Мл\\’ — $$N0
УІ/1, 59; ч. Уеіізіау — 5у. 308; болг. Велііслмгь — Ил. 105):
укр. \УеІізс1і (Ргіїлг, 1417, III, 42): пор. п. \Уіе1і$г (55.ЧО УІ/1,
60).
Домашь (пор. комп. Домас\ляігь\. Домас\пюй\): укр. патр.
Домашенко (Р 247); пор. рос. Домаип Сашшь (Туп. 188),
блр. Тіюпіко Оопю&г (ПКГЗ II, 395). н. ГЗотаю ($$N0 И’З,
505).
Малошь (пор. комп. Мя.ш\лаог\, МалжітрпСА): укр. Ма-
Л’.’ш-ь Порвикищенко (Р 233). Л1і»/««г Корз7ііко\у (ОКЗР III.
324), патр. Маїо.чгісг (ОКЗР І, 282), МаІозгко\\- (ОКЗР III.
219); пор. хорв. Маїоі (І-ек.ч. 389), п. Маїо&г (55\0, III 2,
370).
Мирошь (пор. коми. МирпсЬгиоь]): укр. Мпрпш-о (ПК 294),
Мироигь Семенові, Мирошь Яковлевг (ПК 323. 405): йор.
серб., ч. Мігоі (Мікі. 79), її. МІГ052 (5ЬХО ПІ’З, 525).
Прибить (пор. коми. При5ис\.іась\: схв. РгіЬЬІау — Маг.
І. 125; п. РггуЬузІачу – ЯЯіЧ’О ІУ/2, 382): укр. Педор-ь При-
бьіиіь (Р 138): пор. блр. !\\;іпко РгцЬуяі (ПКГЗ II, 87), п. Рггу-
Ьу52 ($$N0 ІУ/2, 381;.
90
Радошь (пор. комп. Радос[лав7>\. Радосіин’ь]): укр. Кайовг
ЗсгегЬа (ОКЗР III. 51); пор. болг. Радош (Ил. 417), серб. Ка-
гіох (Мікі. 93), хорв. Касіоз (Ьекз. 546), п. Кагіозх (55Ш ІУ/3,
423), ч. Касіо5 (Мікі. 93).
Хвалишь (пор. комп. Хвалисілавь)): укр. Спіуаіізг (АС2,
1492, XVIII, 1962); пор. її. Отоаіія (55Ш 1/2, 353).
Ярошсь (пор. комп. Яросілавг]): укр. Яроию (АрхЮЗР,
1476, УІІІ/4, 137; АрхЮЗР, 1590, 1/1. 244), Ярош Достоєвский
(ДМВН 284), ЯроиіСешиїко (АрхЮЗР. 1583,1/1, 182), Ярош-ь
Хребтовичь (АрхЮЗР, 1593, 1/1, 353), Ярош-ь Дорошенко,
Ярошгь Дими дейко (Р 59, 181), патр. Ярошовь, Ярошенко
(Р 209, 249); пор. хорв. Лагоз (Ьекз. 269), н. Лагозг (55Ш
І І/З, 448), ч. Лагоз ($у. 271).
У слов’янській антропонімічній літературі наведені вище
відкомпозитні антропонімійні утворення розглядаються як
суфіксальні, тобто такі, в яких фінальні елементи -онь, -унь,
-ацгь, -ишь, -ошь, -ушь, -ахь, -ехь виконували роль
суфіксів. В українській антропонімії перелічені словотворчі
елементи виразно виступають в ролі суфіксів у різних
похідних формах від церковно-християнських особових власних
імен типу Василькун < Василько, Мшпрун < Митро, Міш-
кун < Мішко, Йураіи <С Юрій, Николаш <С Никала, Пет-
раш <С Петро, Даниліш < Данило, Ілліш < Ілля, Павліш <
Павло. Гавруш <С Гаврило, Гринуш<. Гринь, Демуш <С Делі-
ж, Микуш <С Микола, Дмитрах < Дмитро, Івах < Іван,
Лртех < Артемій, Сех < Семен, Терех < Терентій (94,
160—163; 139, 68—701. Деякі з цих елементів відомі і в
українському аиелятивному словотворі.
Зазначені фактори, очевидно, і дали підставу
кваліфікувати утворення цього типу як суфіксальні. На нашу думку,
в складі в ід композитних дериватів розглядані компоненти
первісно не були суфіксами, а складовою частиною безсуфіксних
відкомпозитних усічень типу наведених вище Сулим <. Су-
лиміир’ь], Гостом’ь <. Гостоміьісль] і под. Іншими словами,
відкомпозитні деривати з фінальними -онт», -унь, -ашт», -ишь,
-ошь, -ушь, -ахь, -ехь первісно були усіченими формами імен-
композит (Богунг<, Богун[-Ьгь], Добронь< ДобронІЬг-ь] і под.).
Своєю кінцевою частиною такі усічення з часом послужили
зразком для адаптації в народному побуті
церковно-християнських імен і таким чином набули в них функції антропонімій-
них суфіксів.
Утворення «іпа*ес1іпаЬіІе + потеп». З приводу генезису
помітно поширених у слов’янській (власне, давньослов’ян-
ській) антропонімії особових назв «іпіІесІіпаЬіІе -|- потеп»,
тобто утворень структури — невідмінювана, звичайно,
службовії частина мови, сполучена з кореневою основою
повнозначні
ної частини мови типу Добуд, Нагор, Немир, Преслав в
слов’янській антропоніміці немає єдиної думки 20.
Як відзначає дослідниця старогюльської антропонімії
М. Малєц, одні вчені розцінюють антропонімії цього
структурного типу як композити, інші — як звичайні прості поширені
утворення ІМаї., 191. При цьому, за автором, обидві ці
позиції вчених мають під собою реальну основу. У першому
випадку—з «історико-иорівняльної точки зору препозиції первісно
базувалися на іменникових або займенникових основах, тобто
виникли внаслідок їх скорочення», а в другому — «з описової
точки зору препозиції в цих утвореннях вже втратили свою
відрубність і служать тільки для модифікації значення слова
або виконують синтаксичні функції на рівні з флексіями»
ІМаї.. 19].”
За спостереженням М. Малєц, більшість дослідників
дотримуються першого з цих поглядів і лише Р. Траутман [Тгаит.,
41] виділив антропоніміЙні утворення цього типу окремо,
назвавши їх «несправжніми композитами». Думку про те, що
«іпсіесІіпаЬіІе 4- потеп» не є композитами, підтримав також
Я. Свобода, відзначивши, однак, що ці утворення від
композит відокремлювати все-таки не слід, оскільки разом із втратою
давніми слов’янськими іменами своїх первісних значень
«імена з префіксами» та «імена-композмти» почали змішуватися,
«префікси» і «основи» механічно із собою поєднуватися і взає-
мопроникати 1165, 99]. Категорично на користь думки, що
слов’янські «ІпсіесІіпаЬіІе + потеп» не є композитами,
висловилася радянська дослідниця О. В. Супераііська, відзначивши,
що віднесення антропонімії? цього типу до імен-композит є
«неправомірним, оскільки в інших складних іменах виступають
повнозначні морфеми, а в цих такі, що мають самостійне
значення, але самостійно не функціонують і роль яких
наближається до ролі афіксів (префіксів). Префіксальні ж імена
більш доцільно розглядати як похідні, а не як складні, поряд
з іменами негативними Нсмил, Нерад» (109, 691. Цієї ж думки
дотримуються радянські дослідники І. М. Желєзняк [43, 1601
та П. П. Чучка [140, 69].
Вже після виходу в світ зазначеної праці польська
дослідниця давньоруської антропонімії Т. Скуліпа антропоніміЙні
утворення «іпсІесИпаЬіІе Ч- потеп» віднесла до імен-композит,
за винятком тих, які розцінює як відапелятивні назви [162,
8]. Важливо також відзначити, що деякі дослідники,
розглядаючи «ІпсіесІіпаЬіІе + потеп», не цікавляться питанням
генезису і специфіки структури цих антропонімів, а цілком меха-
20 Важливіші праці, присвячені антропонімам цього типу, названі
в монографії [Маї., 19].
»г
нічно і беззастережно відносять їх до відапелятивних утворень,
очевидно, апріорно і чисто візуально виходячи з їх, на перший
погляд, здавалося б, прозорої структури і первісної семантики,
як, наприклад, у випадках: Завад — «той, хто завидує, завнс-
ник», Некрась — «некрасивий», Нелюб — «нелюбий», Не-
миль — «немилий», Пресла&ь — «преславний» і таке інше.
Пор., напр., у С. Ілчева: «.Прерад — дуже радісний», кПре-
слаз — дуже славний» [52, 407]; у Н. Гї. Черневої: «Завад —
це ім’я, пов’язане з внутрішніми якостями людини» [135, 32].
Таке прямолінійно апріорне тлумачення слов’янських
антропоніміє типу «іпсІесІіпаЬіІе + потеп» за співзвучністю і
семантичним співвідношенням з відповідними апелятивами з
уваги на генезис цих утворень не може бути виправданим.
Адже в слов’янській антропонімії зустрічаються не одиничні
аитропоніми з «іпдесііпаЬіІе», у застосуванні до яких це
тлумачення перетворюється у звичайне суб’єктивне фантазування.
Бо ж яких, наприклад, результатів, крім чисто фантастичних
домислів, можна досягти цим апріорним підходом до
вияснення генезису таких «ІпсІесІіпаЬіІе 4- потеп», як, напр., д.-р.
Нерат, Несул, Рознег (Черн. 32); Неслась, Нестой(ко), Пере-
милг, ПерепЬг-ь (Туп. 321, 323, 331, 357); рос. Нагой, Надан
(Вес. 211, 212); укр. 2аЬо] (ОКЗР І, 82), Завадь (Туп. 210),
2аписі(а) —ОКЗР II, 35; Навой(ко) — ССМ II, II; Нагой (Туп.
321), Нагор(ка) — ССМ II, 12; К-уе^ап (А02, 1437, XIII,
279), Некрашь (ССМ II, 37), Нелюбь (ССМ II. 38), Немирт,
(Р 180; ОВЗ 626), Мегасі (ОКЗР III, 268), Нєшн-ь (АрхЮЗР
ІП/2, 76), Регезиа (ОКЗР III, 81), Розмисль (ОВЗ 606); болг.
Завой, Негой (Ил. 207, 356); хорв. ОоЬиа\ ОоЬоі, Оосіаг,
Ботіг, №гас1, і\еЬоі, РоЬог (Ьек5. 132, 133, 136, 454, 455,
456, 745); п. Штіг, №§оа\ Ма5Іа\у, і\іеЬог, Мезіо],
Мезиі (55ІЧО ІУ/1, 4, 5, 6, 12, 19. 33, 55, 56), РоЬо§, Ро\уоі
(55Ш ІУ/2, 295, 334); 2аЬгаі, 2асіаг, 2атіг (55КО УІ/2, 248,
252, 265); ч. №пос1. №по5, .Чагиз, Иазіау, №уо], №Ьоз,
Мета*, 2аЬоз1, 2а1ио\ 2ату5І, 2а$Іа\’, 2аШ (5у. 283, 284, 311).
Порівняльний аналіз даної категорії особових власних
назв на загальнослов’янському антропонімійиому рівні
переконує в тому, що ці антропонімії генетично відносяться до вїд-
композитних, а не відапелятивних утворень, а саме до
скорочень всередині імені-композити на міжкомпонентиій межі
(синкопа) типу Раславг < Ра[ди]слат, Гослав-ь < Го\сти)славь.
їх специфічні особливості полягають лише в тому, що
внаслідок скорочення імені-композити збережена початкова частина
його препозитивного компонента співпала з відповідним «іп-
(іесІіпаЬПе» і, таким чином, формально перетворилась у
префікс, як у випадку Преслав < Пре[ди\славгь, або ж у тому,
що початковим компонентом в таких новоутвореннях вияви-
93
лась заперечна частка не-, як у випадку Немирг < Иеізна]-
лшрг. Це спостереження дозволяє розрізняти серед антропо-
иімів структури «іпсІесІіпаЬіІе + потеп» два різновиди:
утворення, що виникли шляхом усічений другого складу
препозитивного компонента і мені-композити і (|ормалмюго
перетворення, його першої частили (як правило, закритого складу)
в префікс і утворення, що виникли шляхом усічений другого
складу препозитивного компонента імені-композити із
збереженням його першого закритого складу — заперечення не-.
Ця концепція грунтується не на самих лише дедуктивних
припущеннях, а, в першу чергу, на достовірних фактах. Так,
зокрема, наявність у слов’янській антропонімії таких
паралельних утворень, як болг. Преслав (Ил. 407) і схв. Ргесіізіау
(Маг. II, 111); п. Міетіг і Мегпатіг (55МО ІУ/1, 47, 62);
п. \Ууз1а\у і ^узгезіаю (55ЇМО УІ/2, 241), хорв. ОоЬоі (Ьекз.
132) і схв. ОоЬгоЬо] (Мікі. 36); хорв. Оотіг і Оотатіг (Ьекз.
135. 136); ч. Ргозіау ($у. 291) і Ргозіізіау (Мор. 159); хорв.
РоЬог і ч. РотзсіЬог (Мор. 153) та ін., не є випадковою. Перед
нами не що інше, як імена-композити і похідні від них
скорочення відповідно Преславг <с Пре[ди]славг, Немирг <. Не-
[зна)мирг, Внславь <. Ви[ше]славг, Добой <; До[бро]бой, До-
мирг < До[ма\яирг чи До[бро\мирг, Просла&ь < Проісти]-
слаег, Поборь <с По[мсти]борг21.
Важливо, однак, відзначити, що в більшої частини
слов’янських антропонімів цієї структури прямі композитні паралелі
відсутні, як, наприклад, в наведених уже антроионімах з
«ІпсІесІіпаЬіІе» на- (Нагой, Ка\\?оі, І^агасі, Маїліг, №£оа\ №зїа>\\
\гагіі5), по- (РоЬо£, Ро\уо]), не- {Нерат, Несулг, ІМіеЬоб, ІЧіеЬог)
та ін. Адже відомо, що далеко не всі праслов’янські імена-
композити засвідчені писемністю і дійшли до нашого часу.
Тому в таких випадках на допомогу приходить реконструкція
на підставі прозорих аналогій. Так, наприклад, якщо нам
відомі слов’янські імена-композити типу польських ^зі^Ьог,
ІЧа5Іе|>ше\у (55ІЧО IV/1, 18). то можна припустити, що в дав-
н іну існували також композити Кта5Іе§о,), №5Іегао\ №5Іетіг,
Мазіезіаху, від яких і утворились скорочення Нагой, №>уоі,
Кагасі, Катіг, Каз1а\у і т. п. За відомою композитою Помсти-
борг (Мор. 153) можна припустити, що колись існували також
і композити Помстибогг, Помстивой, від яких утворились
скорочення, відповідно, РоЬо£, Ро\уо]. Або ж, якщо існували
композити \’іе2папііг (55Ш ІУ/1, 47), ІМіегпаїуш,” (Міі. 235),
31 Порівняй антропоиіми аналогічного типу скорочень (синкопа): п.
Вгагпіг і Вгапітіг (55ИО 1/2, 241, 243), Вго&іаи’ і ВгапШго (551Ю
1/2, 252, 255); ч. Н.05Іау і Козіізіау (5у. 295); ч. Огаяіау (5у. 263) і болг.
Драгославт, (Ил. 182); ч. Нозіау і Иозіізіау (5у. 267).
94
то могли також існувати і аналогічні композити типу Міесгпа-
гаі, ІМіегпазиІ, ІЧЧеглаЬо.], ІЧЧєгпаЬог, МіегпаІиЬ, від яких
виникли, відповідно, скорочення Нерат, Несул, ШеЬо], МеЬог,
№е1иЬ та ін.
Подібних прикладів можна навести ще багато. Тому, не
скидаючи з рахунку і того факту, що різні з утворень цієї
структури могли виникнути і не безпосередньо від імеи-ком-
нозит, а за готовою вже праслов’янською словотворчою
моделлю «іпсІесІіпаЬіІе + по тем» шляхом звичайної префіксації
(особливо утворення з не- як наслідок тенденції до аитонімі-
зації імен типу Любь — Нелюбії; Радть — Не радь), хочемо
відзначити, що слов’янські антропонімії аналізованої
структури — це «ІпсІесІіпаЬіІе + потеп» лише з формального боку.
Насправді, це генетично скорочені шляхом синкопи
праслов’янські імена-композити, які слід розцінювати як складноско-
рочені структури і розглядати їх не як композити, а як
окремий вид відкомпозитних дериватів з формальними ознаками
«іпгіесІіпаЬПе ■+- потеп».
Однак через відсутність у більшості випадків конкретних
імен-композит, які послужили основою для творення
«ІпсІесІіпаЬіІе -г потеп», наведемо антропонімії розглядуваного типу
(як це в антропонімічній літературі і практикується) за
структурними особливостями, вданому випадку — за в і д к о м –
позитними кореневими гніздами.
-бой. Укр. 1аЬо\ Апсігеі (ОКЗР І, 82); пор. ч. 2аЬоі
(Мікі. 36).
-вид-ь. Укр. Завидь (ССМ, 1448, І, 372); пор. д.-р. Завидь
(Туп. 210), серб. Завидь (Мор. 86), хорв. прізв. 2ауіаЧс (Ье1<5.
745), п. 2а>уі<і (55Ш УІ/2, 278), ч. 2ауіа (5у. 311).
«вой. Укр. Камо] (ОКРЗ I, 57; А02, 1460, XII, 2955);
пор. хорв. ІМауоі (Ьекз. 455), ч. №уоі (5у. 284).
-гой. Укр. Иагой (Туп., 1565, 321; АрхЮЗР, 1626, 1/6,
576), Нагой (ССМ, 1447, І, 151); пор. болг. Нагой (Мор. 133).
-ми(ьі)сль. Укр. Розмисль (ОВЗ 606), Розмислг Цируликь
(Р 155); пор. п. НогтузГ (55Ш І У/З, 500).
-судь. Укр. ІппаіЬ Регезий (ОКЗР III, 81).
Суфіксально-префіксальні утворення.
-виш-укр. Завиша (ССМ, 1401, І, 372; АрхЮЗР, 1647, 1/4,
449), Завиша Романоаич-ь (АрхЮЗР. 1487, VI11/3, 4), Яків
Завіїиа (ЦДІА, 1500, 146), патр. Зав’Ь.иин’ь (Р 127); пор. д.-р.
Завії иа (Туп. 211), блр. Завиша (Бір. 215), болг. Завиша (Мор.
87), п. 2а\УІ52а (55Ш, УІ/2, 281), ч. 2а\’і^е (5у. 31П.
-вой- укр. \а\Уоука (А02, 1485, XVIII, 2014), .\аигоіко
(А02, 1365, VIII, 5), Навойко Насдновт, (ССМ, 1366, І, II),
Семен Навойко (ОКиЗ 113); пор. п. Ка\\’оіка, Иаиюіко (55і\Ю,
IV/!, 25).
95
-гор- укр. Пагорка (ССМ, 1489, II, 12); пор. п. №апогка
(55ІМО ІУ/1, 7), ч. К’аЬога (5у. 283).
-гуд- укр. Зуепко Іакийа (ОКЗР II, 35).
Утворення з заперечною часткою не-
(безсуфіксні). -крас(ш)ь. Укр. Міекгазг (ЛБС 265),
Некрашг (ССМ, 1401, II, 37), Некрат-ь Зборомирский (А5,
1477, І, 73), Некраигь Микитенко (Р 81), Пашко Некрашь,
(АКЖМУ 116), патр. Некрашевичг (АрхЮЗР, 1590, І/І, 283),
№ікгазгоичс2 (ЛК 80); пор. рос. Некрас (АЮБДР II, 490),
п. Кеікгазг (55МО ІУ/1, 42).
-любь. Укр. ИіеШЬ \Уіегсппіак (ОКРЗ І. 121), Ьуяп Nіе!.иЬ
(ОКЗР II, 116), патр. Нелюбович-ь (АрхЮЗР, 1663, 1/4, 25),
МеІиЬісг (ОКЗР І, 40); пор. рос. Нелюбі, (Туп. 328), блр. патр.
ІЧіеІиЬои-ісг (ПКГЗ І, 241), болг. прізв. Нелюбов (Ил. 357).
-мирь. Укр. Немирг (Р 180), Немир-ь Янцович-ь (ОВЗ 626),
патр. Немирич-ь (АрхЮЗР, 1514, У/1, 7), Немпрович-ь
(АрхЮЗР, 1605, УІІ/І, 10); пор. рос. Немирг Андреевь (АІОБДР
II, 48), ч. №тіг (Мікі. 78), п. Кетуг (Мікі. 78).
-радь. Укр.Мегагі\Уогко\уісг(ОКЗР III, 268), патр. Нера-
денко (ПК 181; Р 32, 82); пор. рос. патр. Нерадовг (Туп. 721),
хорв. №гас1 (Ьекз. 457), п. ІЧегасІ (55ІЧтО ІУ/1, 48), ч. Кегасі
(Мікі. 92).
-сьшь. Укр. Нешнль (АрхЮЗР, 1518, ПІ/2, 76), Івашко
Несінні, (ПК 382), патр. Нешнив (ПК 356); пор. блр. Нєсшіь
Зеленовичь (Туп. 331).
Суфіксальні утворення з заперечною
часткою не-, -крас(ш) – укр. Некрашко Синицький (Р 16).
-люб- укр. ШиЬа (Рсіі^, 1413, II, 124), Ктуе1иЬуес2 (АС2,
1483, XV, 4136), МаіЬу МіеІиЬіес (ЛК 98), патр. Нелюбчич —
АКЖМУ Ш (<Нелюбко).
-мир- укр. Немира (АрхЮЗР, 1445, УІІІ/4, 13; ССМ, 1444,
II, 39), Немирна (ССМ, 1433, II, 39), Метігко (ЛКС 183),
Немира Р-взанович-ь (АрхЮЗР, 1445, УІІІ/4, 22), Немїра
Богданович* (АрхЮЗР, 1472, VIIІ/З, 3), НсмЬра Лебедский
(АрхЮЗР, 1598, 1/6, 220), Немирко Чоботарь (АрхЮЗР, 1545,
ІУ/1, 43), Митко Немира (АрхЮЗР, 1605, VI1/1, 6); пор. рос.
Немира (АЮБДР II, 247), п. ІЧіетігка (Мікі. 78).
-рад- укр. Аидрей Нерада (Тугі. 1669, 330), патр. Мієгасі-
С2іл (ОКЗР III, 167); пор. д.-р. НерадЬц-ь (Туп. 330).
Значна поширеність цього словотворчого типу антропоні-
мів в усіх слов’янських мовах свідчить про стабільність
словотворчої моделі праслов’янської антропонімі йної спадщини.
Різновиди суфіксів І їх продуктивність у відкомпозитних
суфіксальних утвореннях. З метою ілюстрації багатства
суфіксальних відкомпозитних слов’янських автохтонних імен в
українській антропонімії XIV—XVII ст. всі ці деривати ми
96
згрупували вище в межах окремих кореневих мікрогнізд.
Однак це групування не дає належної наочної уяви ні про
багатство вжитих в аналізованих утвореннях суфіксів, ні про
ступінь продуктивності цих суфіксів. Тому нижче (не вдаючись
до повторної паспортизації) спеціально розглянемо ці суфікси
з наведенням при них конкретних ілюстрацій. При цьому
спочатку наводимо суфікси приголосні (мономорфемиі та полімор-
фемні), потім суфікси голосні, причому мономорфемиі
приголосні суфікси групуємо за характеризуючим його консонантом;
полі морфеми і — за основним консонантом першого суфікса.
Групи суфіксів розміщуємо за кількісною ознакою.
Приголосні мономорфемиі суфікси
-ш-ь Вогзг, Галшг
-аш-ь Борашг, Братайсь, Гневашть, Галтиг, Голашг, Го-
рашь, Громашг, Домаиі’ь, Любаш’ь, Малашть, Мшіаш’ь, Му-
газг, ЗисІазг
-е(е)ш-т> ОоЬезг, ГалєиїТ)
-еш-а Бореша, Горста, Селеша
-и(ьі)ш-ь Ваіізг, Борьіш’ь, Братшиї», Будишг, \Уе1ізсп,
Наїізг, ГнЮвьші’ь, НоІЬг, Паїузг, Добиш, Добриш*, Дробиш,
Каїізг, Капізг, Малшиь, Милиш*. Прибьииг, Спи’аіізг, Чер-
ншиї)
-(и)ьіш-а Боршиа, Голиша, Добрьіиш, Калиша, Селиша,
Фалі шіа
-ош-а ІліЬозга, ЗоЬозга
-ош-ь В а газг, Борошт>, ГнЬваїи’ь, БЬлоші), Оагозг, Ооі.о^г,
ОоЬгозг, ОгоЬозг, Малошг, Мироись, Могозг, Касіозг, Яроигь
-уш-а Б ратуша, Мируша
-уш-ь Балушг, МУеІизг, Богушг, Братушг, ГнИвуш*, Но-
гизг, Любушг, Малушь, Зкогизг, Ярушь
-ш-а Братша, Вогзга, Буйша, \Уоізга, Галша, Гневша,
Ноізга, ЬиЬзга, 5іап5спа
-л-а Ярла
-л-о Радло, Ярло
-ал Ви]аІ
-ал-о Гостало, Р у сало
-ел-о Вогеїо
-ил-о Берило, Воггуго, Вогуїо, Братило, ВисШо, Вершило»
Воило, Войнило, Гостило, Добрило, Мапіго, Путило, Русило,
Зіапуго, Зігазгіга, Терпило
-ил-ь Гостиль
-■бл-т» Рад’Ьл-ь
-ул-а Бирула
-ул-ь Касіиі
-х-ь Восії, 2усп, Зброхг
-а(я)х-ь Вояхь, Оошасп
7 В-Б23
97
-ех-ь 2еІесЬ, Діаіесії, Селех, ЗоЬіесЬ
-ех-а ОоЬг«:па
-и(ьі)х-ь НоіусЬ, ОгоЬусН, МаІісЬ, Чернихь
-ох-а НоІосНа, ОоЬгосЬа. МіїосЬа, МугосНа
-ох-ь Борохь, НоіосЬ
-ух-а 2угисЬа, МаІисНа, Мііисіїа, КаїїисЬа, Зеїисіїа,
Святу ха, Собуха, СгогписЬа.
-ух-ь ВогисЬ, Манухь, МіІисЬ
-н-я Оизгпіа, Зкогпіа
-н-о Вщ’по, Цухно
-а(я)н-т» Балангь, Божань, Борань, Вгаіап, Виуап, Га-
тнь. Ноіап, Оготап. ОоЬгап, Домань, Дорогань, Драгань,
Дроган, Каїап, ЬиЬап, Маїіап, Мііап, Острян, КоЬап, Ро-
тань, Русань, 5е?ап, Стоянь, Творить, Хотянь
-ен-ь Ьимеп ЬуиЬуеп, ЗоЬіеп
-ин-а(я) Балина, Братика, Вогупіа, Вгозіпа, Голина, Но-
іпа, Добрьіня, Би тупа, 2уііпа, Касііпіа, Ратина, Скорша,
Собина, Сїтаїіпа
-он-ь(ь) Ваіоп, Воронь Наїоп, Ногоп, ОоЬгоп, ЬиЬоп,
Озігоп, КоЬоп, \УегсЬоп
-ун-т. Богунь, Годунь, Горунь, Красунь, Мирунь, Радунь
-ьш-ь Вогаїуп, Горинь
-*н-а ХотШа
-к-ь ОоЬк, Раск
-к-а Вазка, Вгогіка, Бранка, Буйка, Согка, Гал(ь)ка,
Н исіка, ОгоЬка, Думка, Душка, Жирка, 2у 1 ка, Канка, Краска,
Пагорка, Немирка, Пугпка, Радка, Ротка, Силка, Зкогка,
“вятка, Зіирка, 2іоука
-к-о Балко, Бєлко, Вуегко, Божка, Бойко, Борко, Бо риско,
Вгаїко, Висіко, Буйко, БЧілко, Войко, \Уо1ко, Волод(т)ко,
Вячка, Галко, Горко, Нозко // Оозко, Оозіко, Ногосіко, Ногко,
Оготко, Дамко, ОгоЬко, Житко, 2усІко, 2угко, 2а\изко,
Калко, Крас(ь)ко, Ладко, ЬиЬко, Ьиіко, Молю, Манько,
Мирко, Миіко, Муїко, Навишко, Навойко, Некрашко, Нелюб-
ко, НИмирко, Риіко, /7рибко, Рад(ь)ко, Раско, Ратко, Рашко,
Рожко, Роско, Растко, Кизко, Зеїко, Зуіко, Силснко, Зкогко,
Славко, Собко, Станко, Стойко, Сулко, Зисіко, Фалко,
Xвалко, Сіюіітко, Хотко, Сгазко.
-а(я)к-ь Ваіуак, Белякь, Вогак, Боракь, Вгосіак, Будакь,
Буякь, Оотак, Каїак. Расіак, ГСіі5$ак, Зеїак, Скоракь, Сту-
пакь, Зиіак, Хотякь, Черняк
-ек-а Важка
-и(ьі)к-т> Баликь, Братикь, Борикь, Вуїік, \Уе1ік. Голикь,
Горикь, Саіук, Нисіік, Добрикь, Дробикь, Жидикь, Любикь,
Лютикь, Маликь, Маньїкь, Милиш, Острикь, Яасіік, Се-
ликь, Зиіік, ї^азгік, Святчик, Скорик, Черникь
98
-ок-ь Бажокь, Виїїок, ЖиОокь, Рижокь, Сшупокь
-ай Балай, Борай, Б ратай, Оогау, Оотау, Житай, Ка-
іау
-ей Вгапеі
-ой Драгой
-ій Мілій, Мотій
-ьій Дарьій
-іій ГалЬй, ГолЬй, СулЬй, ХвалЬй
-ч-ь Борч, Віісг, Ооісг, Горчг, Оозсг, Касг. Раїсг
-ч-а Берна, Войнча, Голча, Ноега, Ьиісга, Мирна, Зіапсга
-ч-о Каїсго
-а(я)ч-ь Балач, Госяч’ь, Согасг, Громачт>, Любачг, Терпяч’ь
-уч-а Скоруча
-а(я)т-а Уізаіа, Галата, Ладята, Путята, Острята,
Черняпш, Чорнята
-от-а Балата, Оизгоіа, 2ігоіа, ЛШоїа, Мугоіа, 5оЬоІа
-ут-а Во^иіа, Вогиіа, Вершу та, Годута, Муіиіа. М прута,
Скорута, ЗІатіїа, Хоцута. Лаги І На
-ут-т, Богутть, 5оЬиІ
-ц-а Гоица
-ц-о М&сгуо, Радцьо
-ец-ь Вгапіес, Наїес, ДриОщь, Думець, ІліЬуепусс/, л^.Ііеег,
Мапіесг, Милець, ІМіеІиЬіес, Касіесг, Скорець, 51а\уіес, 5іа-
песг. Раїес
-иц-а Балица, Капіса, Ступица
-ас-ь Ваііаз, Віеіа>, Попа-. ПоЬгаз, Любась
-ус-т» Калусь
-уі-а Гаяуга
-ур-а Таіига
Приголосні її о л і м о р ф є м и і суфікс п
-ч-ен-я Возгсгепіа, Галченя, Жидченя, Каїсгепіе, Касісге-
піа, Зіапсгеліа
-ч-ик-т» Манчикь, іМуегасісгук, Насісгук, Святчикь, 5іап-
сгук
-ч-и(ьі)н-а Братчина, Малчмна, Мапсгіпа
-ч-к-о Залегко
-ч-ул-т» Зіапсгиі
-ач-ен-я Ногасгепіе
-ач-к-а Ногасгка
-ач-к-о Ногасхко
-ач-ок-т» Русич. :к
-еч-к-а УіоЬесгка
-ич-к-а Бсрпчка
-мч-к-о Беричкії
-еч-к-о Ногесгко, Малгчко. Мііесгко, Радечко
-оч-к-о Вегосгко, Голочко, Горочко, Морочко, ХУізгосгко
7* 99
-уч-ен-я 5когис2Єпіа
-уч-к-о Шоіисхко
-ш-ат-ь №гоузгпа1п
-ш-ик-т, Во£згук, \УоузєЬік
-аш-ец-ь Малашець
-аш-к-о Голаїико, Белашко, Яеіазгко, Малишко
-еш-к-о Каїезгко, Селеніт
-иш-к-а Гольиика, Малишка
-иш-к-о Малишко, Мзгсгузгко
-ош-ен-я Малошеня
-ош-к-а Мирошка
-ош-к-о Могозгко, ЗоЬозгко, Ярошко
-уш-к-о Ворушко
-ан-к-а Галанка, Ооіапка, Боранка
-ан-(-ян-)-к-о Голянко, Когапко, Зеїапко, ЗоЬапко, Хо-
тянко
-ен-к-а Вишенька, Оиззепка
-(и) ьш-ец-ь Вогупіес, Маїіпіес
-ин-к-а Вікііпка, Голинка, Канинка, Скоринка, Сіюіупка
-и(ьі)н-к-о Братинко, Бронинко, Добрьінко, Копітко, Роу-
синко
-‘он-к-а Голіонка (—Гольонка)
-он-к-о Красонко
-ун-ец-ь Богунець, Ногипесх
-‘ун-к-а Голюнка
-ас-к-о 2е1азко, Мапіазко, Мізіазко, \¥о1азко
-ес-к-о и^оіезко, Маїезко, Мііезко, Зеїезко, 2еїезко
-ис-к-а Ноіізка
-ис-к-о ОгоЬізко
-ос-к-о Ногозко, ЗоЬозко
-ус-к-о Ногизко
-ай-к-о Вогуауко, Наїаіко, Яаіаіко
-ей-к-о Борейко, Морейко
-■ьй-к-о Гор”Ьйко, ХвалЬйко
-ов-ч-а Жидовча
-ов-ят-а Казко\\’іаі:а
-ил-к-о Ногііко, ОоЬгіїко, Красилко, Озігуїко
-ел-к-о Ногеїко
-н-иц-а Дробница
-н-ят-а Оисппіаіа
-от-к-о ВоЬгоІко
-ут-к-о Скорутко
-ох-н-а ОоЬгоспла, ЬиЬосЬпа, Муіосппа, Мугосппа
Голосні суфікси
-а(я) Ваіа, Вега, Вгаіпа, Вгосіа, Буда, Вгопіа, Война, Но-
зіа, Ноуа, Соїіа, Гора, Гуда, Нисіуа, Доума, Душа, Загуда,
100
Капіа, Лада, Мога, №1иЬа, Немира, Нерада, Зкога, Сила.
Сина, Сулима, Хота
-о Наїо, Капо, Мзсгуо, Стана.
>|: * *
Наведений порівняльний аналіз відкомпозятних
слов’янських автохтонних імен та імен-прізвиськ в українській
антропонімії XIV—XVII ст. переконливо свідчить, що перед нами
словотворчий тип антропоніміє, сформований на базі імен-ком-
позит у глибоку праслов’янську епоху.
Утворені різними способами скорочення імен-композит,
відкомпозитиі слов’янські автохтонні імена в українській
антропонімії досліджуваного періоду набули великого
поширення. Але важливо відзначити, що не всі їх структурні типи
в писемних пам’ятках представлені рівномірно. Серед них
кількісно переважають суфіксальні гіпокористичні утворення.
Менш виразно представлені в досліджуваних писемних
пам’ятках відкомпозитиі безсуфіксні утворення типу Балі>,
Божь, Бой, Борь, Будь, Буй, Галь, Громь, Даль, Маль,
Миль, Путь, Горь. Русь. Сель, Стань, Страть, Стои,
Хеаль, Гой, Радь, Славь, Сулимь, Гостомь.
Помітне місце серед відкомпозіїтних слов’янських
автохтонних імен займають утворення «ішІесІіпаЬіІе 4- погаеп». Є
вагомі підстави відносити їх саме до відкомпозіїтних утворень,
хоча в багатьох випадках відповідні імена-композити, від
яких ці похідні утворення виникли, в слов’янській
антропонімії не збереглись і їх уже важко відновити.