Сучасна епоха характеризується бурхливим
розвитком усіх галузей науки й техніки, процесами їх
інтеграції і міжнародного кооперування. У зв’язку з цим виникає
пекуча потреба вдосконалення системи передавання та обробки
інформації, співробітництва науковців різних країн у
найрізноманітніших сферах науки й техніки.
Особлива роль тут належить лінгвістам, оскільки важливу
ознаку прогресу в розвитку науки науковці бачать у тому, що
«наука знаходить усе надійніші знаки, за допомогою яких вона
відображає дійсність. Ненадійні та плинні слова поступово
зникають із науки»1.
Науково-технічна революція як одне з найважливіших
соціальних явищ сучасності вносить істотні зміни в лінгвістичну
модель світу. Ці зміни полягають насамперед у тому, що нині
переважну частину лінгвістичного фонду складає фахова
лексика (терміни та номенклатурні назви), причому ця величина
має тенденцію до тривкого зростання.
Науково-технічна термінологія — це широкий шар
лексики, що інтенсивно розвивається та активно взаємодіє з іншими
шарами лексики, насамперед — загальновживаної. Тому
вивчення закономірностей утворення термінологічної лексики, її
структури та семантики стало одним з найважливіших завдань
сучасної лінгвістики.
Значні кількісні та якісні зміни, що відбулися в науці й
техніці, сприяли збільшенню кількості субмов, терміносистем,
взаємозбагаченню їхнього лексичного складу як на рівні однієї
мови, так і на міжмовному рівні. Разом з тим, такий
термінологічний «вибух» спричинив низку проблем, що потребують
1 Клаус Г. Сила слова.— М., 1967.— С. 80.
5
негайного розв’язання. Достатньо згадати проблеми
нормалізації та стандартизації термінології, інтенсифікації
перекладацької діяльності, реферування та анотування наукових текстів,
оптимізації навчання перекладу науково-технічної літератури
тощо. Субмови науки й техніки розвинулися настільки, що
нерідко між фахівцями відповідної галузі відсутнє будь-яке
взаєморозуміння. Існує також небезпека розриву між рідною та
професійною мовами, особливо у зв’язку з процесом
інтернаціоналізації останньої.
Усе це сприяло тому, що в надрах сучасної лінгвістики
виникла нова прикладна дисципліна — термшознавство, яка
поступово утверджує свої самостійні функції на перетині кількох
наук — лінгвістики, логіки та відповідних науково-технічних
спеціальностей. Звідси не варто робити поспішних висновків
про те, що термінознавство претендує на особливе місце в
системі наукового світосприйняття, оскільки, впливаючи
певним чином на відповідні науки, воно цілком залежить від їхніх
завдань, проблем, статусу. Найбільш загальна мета терміно-
знавства — турбота про те, щоб процес утворення та
вживання термінологічних найменувань зробити більш керованим,
сприяти раціоналізації професійного спілкування,
взаєморозумінню фахівців.
Нині постала необхідність у формуванні національної
термінології, у складанні термінологічних словників, які б
відповідали світовим стандартам, з метою вивести національну терміно-
графію на світовий рівень, що залежить також і від правильного
відтворення українською мовою запозичених термінів, їх
правильного використання тощо.
Головним завданням є дослідження як лінгвістичних, так і
екстралінгвістичних факторів, які впливають на створення
(головним чином, перекладачами) нових термінів у національних
терміносистемах, якщо відповідний еквівалент у мові
перекладу відсутній, а також виявлення механізму термінологічного
планування з точки зору мовних інтерференцій, тобто
свідомого чи підсвідомого втручання в мову з метою лексичної
модернізації та стандартизації.
Побудова та стандартизація нових термінів — це теж
мовна інтерференція. По-перше, то є штучне втручання в
природний розвиток мови, насамперед — у її лексику, з внесенням
туди відповідних змін, нововведень. По-друге, це така ж сама
штучна селекція форм і варіантів з метою вибору найбільш
вдалого та затвердження його як стандарту. «Кількість
термінів майже в кожній науці зростає… проте до цього часу майже
нічого не робиться для того, щоб нові терміни були суворо
вмотивовані та зрозумілі всім представникам даної науки» [Бу-
дагов 1974, с. 124]. Хоча ці рядки були написані понад тридцять
6
років тому, своєї актуальності вони не втратили,— навпаки,
зараз вони набули ще більшої актуальності. Недооцінка
соціальних чинників у процесі номінації може не лише
відобразитись на акті комунікації, але й безпосередньо шкодити самому
соціальному явищу, викликаючи невірні асоціації, неґативне
конотативне значення [Кияк 1988, с. 89].
Проте мовні інтерференції бувають пов’язані не лише з терміно-
системами чи з поповненням новими словами лексичного
фонду при перекладі з іноземної мови через брак необхідних
еквівалентів. Формування писемності, суспільно-політичної та
наукової термінології, розвиток орфографії та взагалі
літературної норми будь-якої мови — все це теж мовні
інтерференції, тобто процеси штучного втручання у природну
структуру мови, які відбиваються, головним чином, на писемності та
на лексиці.
Термінологія — це один з аспектів мови, який протягом
останніх десятиліть розвивається з особливою інтенсивністю.
Так званий термінологічний вибух, який спостерігається
майже в усіх мовах, тягне за собою запровадження великої
кількості нових термінологічних одиниць. Особливо це помітно в
мовах, що порівняно недавно підвищили свій статус,
розширили сферу свого застосування та вимагають модернізації своєї
лексики з метою пристосування до тієї чи іншої галузі. Проте
запровадження в лексику нових термінологічних одиниць
потребує їх систематизації та стандартизації. Тому
стандартизація як зовнішньої, так і внутрішньої форми нових термінів з
метою усунення непотрібної синонімії та полісемії є не менш
важливим аспектом термінологічного планування. Питаннями
термінологічного планування займаються багато науковців-тер-
мінологів у різних країнах світу, де існують установи з питань
термінологічної стандартизації. Ця робота ведеться також на
міжнародному рівні, що знайшло свій прояв у випуску великої
кількості багатомовних термінологічних словників та
бюлетенів, а також у численних теоретичних працях з питань
мотивації нових термінів, їхньої зовнішньої форми та стандартизації.
Для того, щоб заходи з термінологічного планування мали
успіх, необхідно врахувати весь позитивний і негативний
досвід інших мов як у Радянському Союзі та розвинених країнах
Заходу, так і в країнах третього світу, де місцеві мови також
набувають статусу державних. Важливими є й питання
інтернаціоналізації національних термінологій, вибору між
інтернаціональним та національним елементами, доцільності
посередництва третіх мов.
Мета даної монографії — дослідження як лінгвістичних, так
і екстралінгвістичних чинників, які впливають на побудову та
стандартизацію нових термінів у національних терміносисте-
7
мах, на їх зовнішню та внутрішню форми, а також виявлення
механізму термінологічного планування з точки зору
соціолінгвістики, виявлення в цьому процесі ролі свідомого та
підсвідомого втручання в мову з метою лексичної модернізації та
стандартизації, дослідження мовних інтерференцій як
соціолінгвістичного чинника у формуванні терміносистем,
зовнішнього лексичного, фонетичного та графічного оформлення
термінологічних одиниць, у виборі джерел поповнення
термінологічної лексики. Головною метою є характеристика та
класифікація цих факторів, які формувалися під впливом тих чи
інших зовнішніх екстралінгвістичних обставин, а також
дослідження планування корпусу мови як одного з різновидів
мовних інтерференцій на прикладі економічної термінології
англійської, німецької та російської мови. Відповідно до цього
для розв’язання висунено такі завдання:
1. Комплексно дослідити мовні інтерференції як
явище соціолінгвістики, дати їм узагальнюючу
класифікацію та показати їх зв’язок з мовним плануванням;
2. Висвітлити планування корпусу мови як свідому
мовну інтерференцію, показати зв’язок планування
з державною мовною політикою;
3. Виявити та проаналізувати механізм
термінологічного планування як одного з аспектів мовного
планування з точки зору теорії про мовні інтерференції;
4. Систематизувати способи побудови зовнішньої
форми термінологічних одиниць, дослідити та
проаналізувати зовнішню форму в ракурсі її етимологічного та
графічного аспектів;
5. Висвітлити досвід термінологічного планування в
розвинених країнах Заходу, у постколоніальних
країнах третього світу, а також у Радянському Союзі та в
Україні;
6. Дослідити особливості термінологічного
планування в англійській, німецькій та російській мовах на
прикладі економічної термінології;
7. Виробити рекомендації для формування
зовнішньої форми нових термінологічних одиниць в
українській мові.