Лексика більше, ніж інші системи, реаґує на
всі зворушення у розвитку мови. Вона є основним аспектом
мови, якого в першу чергу торкаються усі зміни у мові,
продиктовані розвитком суспільства та мовною модернізацією.
Лексика докорінно відрізняється від інших аспектів мови саме тим,
що слова народжуються щоденно, в той час як фонетика чи мор-
фологія не може змінюватися щоденно [Дешериев 1966, с. 130].
Перетворення одних активних лексичних одиниць на
історизми та засвоєння неологізмів з подальшою їх активізацією,
лексична модернізація, пристосування лексики до сучасних
реалій — все це залишає глибокий відбиток у розвитку
лексики будь-якої мови. «Дослідники справедливо вважають
лексику тією галуззю мови, в котрій найнаочніше та безпосередньо
відображаються різноманітні зміни, що відбуваються у
громадському житті. У зв’язку з розвитком культури народу бурхливо
збагачується лексика його літературної мови, причому не
тільки шляхом збільшення числа слів, створених при використанні
внутрішніх ресурсів мови, але й завдяки засвоєнню лексичних
елементів інших мов» [Колца, Тукан 1973, с. 318].
Це система, яка набагато більше, ніж інші мовні системи,
залежить від планування статусу, бо планування статусу, тобто
надання мові певних функцій, вимагає певних змін саме у лексиці.
Нові функції мови вимагають лексичної модернізації, побудови
нових шарів лексичного фонду, нових галузевих термінів тощо.
Все це обов’язково тягне за собою планування корпусу.
Типовим прикладом, коли надання мові нового статусу
спричиняло капітальну переробку лексики, є штучне відродження у
кінці минулого століття мови іврит як мови єврейських
переселенців у Палестині, і яка після утворення держави Ізраїль
набула статусу державної мови. Один з ініціаторів
відродження мови іврит, Бен-Єгуда, зіткнувся з відсутністю в лексиці цієї
мови позначень для багатьох явищ, які не були властиві
стародавній Палестині. Тому доводилось винаходити нові слова,
пристосовувати стародавню мову до потреб сучасного життя
[Блюм, Рабин 1989, с. 9-Ю; Подольский 1985, с. 6-7].
З точки зору психолінгвістичної класифікації підсвідомі
лексичні інтерференції можна охарактеризувати як
природний вплив словникового складу однієї мови на словниковий
склад іншої залежно від типу мовних контактів (субстрат, супер-
страт, адстрат тощо). Свідомі лексичні інтерференції
полягають у регулюванні лексичного фонду мови, зокрема
поповнення лексичного фонду новими елементами. Але стосовно
лексичних мовних інтерференцій наявність свідомого початку
залежить від численних суб’єктивних чинників.
Особливо це стосується лексичної модернізації, яка є
основною лексичною мовною інтерференцією. Ця мовна інтерферен-
ія є одночасно свідомою та підсвідомою — все залежить від
Об’єктивного фактора. Установи та окремі особи створюють
астандартизують нові терміни свідомо. Так само свідомо нові
Терміни створюють і перекладачі, коли вони заповнюють
лакуни у мові перекладу. Проте більшість носіїв мови, включаючи
галузевих фахівців, які є споживачами результатів терміно-
творчої роботи, засвоюють та активізують нові терміни
підсвідомо. Підсвідомою є також селекція, тобто відбір
термінологічних варіантів серед синонімічних рядів: фахівці-спожи-
вачі підсвідомо вибирають та активізують у повсякденному
фаховому спілкуванні той синонім, якому вони підсвідомо надають
перевагу. Таким чином, підсвідомо обраний варіант
синонімічного ряду поступово закріплюється як термінологічна норма,
як стандартизована термінологічна одиниця.
Особливе місце серед усіх лексичних мовних
інтерференцій займає штучне переусвідомлення лексичних одиниць,
штучна табуїзація та евфемізація, побудова лексичних ідеологем
[Кияк 1988, с. 91].
Найбільшого успіху в цій сфері досягли тоталітарні
режими (комуністичний, нацистський тощо), які намагалися
замаскувати свою справжню мету, створити видимість гуманного
суспільства та, взагалі, зробити свою ідеологію привабливішою.
Так, у Третьому рейху вживання тих чи інших слів
регулювалося спеціальними урядовими та партійними рішеннями
[Klemperer 1975]. Наприклад, термін Selektion означав «відбір
для відправки до газової камери». Занадто широко вживалися
такі префікси, як Volks- (народний): Volksfest, Volksgenosse.
Небажані терміни часто бралися в лапки для надання їм
іронічного значення [Кияк 1988, с. 92].
Відповідними циркулярами міністра пропаганди або
керівництва НСДАП заборонялося вживання тих чи інших слів та
зворотів, давалися вказівки, якими словами треба було
заміняти заборонені слова. Так, рішенням керівництва партії від 9
вересня 1937 року заборонялося вживання слова Кегі (хлопець)
Щодо членів НСДАП, бійців СС та СА (у зворотах типу: «Die
SA-Manner sind ganze Kerle»). Циркуляром від 16 березня 1939
року зворот Grofideutsches Weltreich оголошувався небажаним.
Наказом міністра пропаганди від 16 березня 1944 року всі
засоби масової інформації були зобов’язані замість слова Ка-
tastrophe вживати слово Grofinotstande. Подібна практика
спостерігалася в колишній НДР, коли виникали синонімічні пари
3 різним коннотативним значенням, одне з котрих відносилося
АР соціалістичного ладу, інше — до капіталістичного: sozialistische
Uemokratie — burgerliche Demokratie; (sozialistischer) Gewinn —
(kapitalistischer) Profit; (sozialistischer) Leitungslohn — (kapita-
listischer) Akkordlohn; (sozialistische) Gesellschaftswissenschaft —
(kapitalistische) Soziologie тощо [Winterling 1974, c. 39-55].
У німецькій мові НДР виникали специфічні неологізми,
які не були у вжитку у ФРН: Aktivist der ersten Stunde,
landwirtschaftliche Produktionsgenossenschaft (LPG), Nationale
Volksarmee (NVA)r Volkseigentum, Volkspolizei тощо. Слово
Jugendfreund (друг дитинства, друг молоді) набуло нового
значення — «член Союзу вільної німецької молоді». Слова
Berufsbeamter, Schulgeld, Volksschule були оголошені в НДР
історизмами або архаїзмами. Деякі західнонімецькі неологізми
у НДР не визнавалися та не вживалися: Bundesbahn, Haupt-
schule, Gesamtschule, Rechtsstaat тощо. Один і той же денотат
позначався по-різному: Erster Sekretar (НДР) — Parteichef (ФРН),
FNL (Nationale Befreiungsfront Sudvietnams) (НДР) — Vietcong
(ФРН), RGW (НДР) — Comecon (ФРН). Якщо німецька лексика
у ФРН орієнтувалася більше на англійську мову (Babysitter, Boom,
Cast, Teenager), то в НДР — більше на російську. Aktiv (рос. актив),
Brigade (рос. бригада), Ріопіег (рос. пионер), Haus der Offiziere,
Maschinen-Traktoren-Station, Wanderfahne (рос. переходящее Крас-
ное знамя) [Бок, Гарниш, Лангнер, Штарке 1979, с. 269—278].
Аналогічні приклади можна навести стосовно термінів
радянських суспільних наук, де різні терміни вживалися залежно від
політичного контексту.
Так, для міжнародно визнаного терміна «мовне
планування» у радянській соціолінгвістиці існував його дублетний
синонім — «мовне будівництво». Тим самим, якщо мова йшла про
заходи з метою регулювання мови за кордоном, вживався
перший синонім. Аналогічні процеси у Радянському Союзі
позначалися другим терміном.
Не вважалися тотожними в радянський період такі
поняття, як об’єднання (якщо мова йшла про соціалістичні
підприємства) та корпорація (об’єднання капіталістичних підприємств).
Навіть слово об’єднання (як результат, а не процес),
наприклад, на англійську мову в радянській пропагандистській
літературі, орієнтованій на англомовного читача, якщо мова йшла
про радянські підприємства, перекладалося як amalgamation, a
не corporation, незважаючи на те, що в англійській мові слово
amalgamation означає процес злиття підприємств, а не
угруповання як результат цього процесу. Деякі суспільно-політичні
терміни (менеджер, бізнес, політологія, парламент) відносились
виключно до капіталістичного способу життя. Навіть у перші
роки перебудови для позначення понять, що запозичувалися
від капіталістичного ладу або запроваджувалися нові терміни
(госпрозрахунок), або до вже традиційних термінів додавався
прикметник «соціалістичний» (соціалістичний плюралізм).
Питанням заідеологізованості лексики при тоталітарних
жимах займався також Jedacki. Зокрема, він висвітлив поль-
Ре^ терміни з суспільних наук (філософія, політекономія, соці-
Слогія), які в словниках 70-80-х років мали те чи інше
ідеологічне забарвлення. Такі терміни, як gieida чи kapital цілком
ідяосилися до економіки капіталістичних країн; інші ж термі-
Hwfkredyt, wartosc, sily wytw6rcze) розглядалися окремо
стосовно капіталістичного та соціалістичного ладу [Jedacki 1994,
с. 128-134).