До лінгвістичних об’єктів, при розгляді
котрих неможливо не спиратися на чітко визначену філософську
теорію і не враховувати одночасно специфіки мовного
підходу, належить значення та пов’язані з ним інші проблеми. Зараз
досить важко підрахувати, навіть приблизно, яка кількість
мовознавців присвятила фундаментальні дослідження
розв’язанню проблеми значення. Але складається враження, що
кількість поглядів не скорочується, а збільшується, незважаючи на
те, що «теорія значення ще не вийшла з початкової стадії своєї
розробки. Висунуті різні концепції значення, котрі частково
перебувають у додаткових стосунках один щодо одного,
пояснюючи різні аспекти значення, а частково — у відношенні вза-
ємовиключення, коли одна концепція заперечує іншу» [Ники-
тин 1983, с. 4].
З іншого боку, не можна стверджувати, що з усієї
множинності формулювань лише якесь одне визначення терміна
«значення» може претендувати на достовірність. Більш того, така
множинність поглядів свідчить про надзвичайну складність та
багатогранність дослідженого явища.
Тому можна цілком погодитися з твердженням А. С. Мель-
ничука, що «завдання повинно полягати не в тому, щоб під
виглядом “природи” значення (чи змісту) термінологічно
позначити яке-небудь одне з них, а решту визнати недійсними,
але в тому, щоб встановити послідовну термінологічну
різницю цих понять і, таким чином, забезпечити першу умову для
подальшого дослідження їх природи» [Мельничук 1967, с. 43].
Якщо в 1936 році англійські лінгвісти Ч. К. Оґден та
І. А. Річардс у монографії «Значення значення» перелічують 23
різних означення терміна «значення» [Свадост 1968, с. 52], то
сьогодні навіть рамки одного спеціального дослідження не
воляють хоча б поверхнево розглянути значно зрослу
кількість цих визначень.
до кола задач цієї роботи не входить розкриття теорій зна-
еяяя, створення власної їх класифікації чи концепції. Тому
Зупинимося лише на одному означенні лексичного значення, в
котрому синтезуються численні погляди. Дане дослідження
належить А. І. Смирницькому: «значення слова є відоме
відображення предмета, явища чи відношення у свідомості (чи
аналогічне за своїм характером психічне утворення, що
конструюється з відображень окремих елементів дійсності), що
входить до структури слова як так звана внутрішня його
сторона, відносно котрої звучання слова виступає як матеріальна
оболонка, необхідна не лише для виразу значення і для повідомлення
його іншим людям, але й для самого його виникнення,
формування, існування та розвитку» [Смирницкий 1955, с. 88; 1956, с. 162].
З цієї характеристики випливає, що значення кожної
лексичної одиниці безпосередньо співвідноситься з відповідною
одиницею дійсності, воно не існує у відображених предметах,
а відображає ті істотні загальні риси та властивості, які
об’єктивно властиві предметам.
Лексичне значення належить до числа категорій
лінгвістики, при розгляді котрих неможливо не спиратися на чітко
визначену філософську теорію і не враховувати одночасно
специфіки мовного підходу. Дане питання виявилося настільки
складним і дискусійним, що деякі лінгвісти взагалі відмовились
трактувати значення як мовознавчу проблему. Л. Блумфілд.
зокрема, пише: «Кожний вислів може бути повністю описаним
у термінах лексичних і граматичних форм; ми повинні тільки
пам’ятати, що значення не можуть бути визначені в термінах
нашої науки» [цит, за: Никитин 1983, с. 6]. Така думка,
звичайно, є спірною, оскільки без розгляду проблеми значення
мовознавство як самостійна наука існувати не може. Розв’язання
даного питання полягає головним чином в тому, щоб чітко
визначити місце й обсяг мовного значенням межах загальносемі-
отичних наукових пізнань. Тут ближчим до істини, думається,
був Уорф, котрий вважав, що «лінгвістика — це, в основному,
пошуки значення» [Новое в лингвистике I960, с. 201].
Розв’язанню даної проблеми присвячено багато
фундаментальних досліджень, але, незважаючи на це, кількість поглядів
не скорочується, а продовжує збільшуватися. Складається
враження, що теорія значення ще перебуває на початковій стадії
своєї розробки. Різні концепції або заперечують, або
доповнюють одна одну, розглядаючи різні аспекти значення, але разом
3 тим не можна стверджувати, що який-небудь окремо взятий
Погляд претендує на абсолютну достовірність і повноту. Така
велика кількість поглядів підтверджує надзвичайну складність
і багатогранність явища, що досліджується. До того ж, нерідко
мовознавці називають значенням абсолютно різні сторони мов-
ного знака, тобто виникає питання чисто механічного характе-
ру: якій з властивостей мовного знака приписати термін
«значення» (та й чи приписувати взагалі) ? Можна цілком погодитися
з твердженням А. С. Мельничука про те, що «завдання
повинно полягати не в тому, щоб під виглядом визначення
“природи” значення (чи змісту) термінологічно позначити яке-небудь
одне з них, а решту визнати недійсними, але в тому, щоб
встановити послідовну термінологічну різницю цих понять і, таким
чином, забезпечити першу умову для подальшого дослідження
їх природи» [Материальї к конфер. 1967, с. 43].
Кількість визначень і теорій значення в лінгвістиці
протягом останнього часу настільки зросла, що сьогодні в межах
навіть окремого дослідження неможливо хоча б поверхнево їх
розглянути. Тому при аналізі концепції значення лінгвісти
частіше за все синтезують різні погляди у відповідному напрямі,
створюючи на деякій основі спільні класифікації поглядів (див.,
наприклад: [Апресян 1963, с. 102-130; Васильєв 1971, с. 119-
125; Кличков 1961, с. 100-120; Кодухов 1976, с. 7-20; Комлев
1969, с. 7-26; Косовский 1975, с. 22-23; Стернин 1979; Шафф
1963, с. 231-232; Kempson 1976; Kovacs 1971, с. 51-59]).
Спираючись на викладені різними авторами думки і
положення, можна запропонувати таку класифікацію наявних
концепцій значення (рамки роботи не дозволяють розкрити
особливості окремих підходів, шкіл, теорій):
1) Значення є предмет, що номінується (Б. Рассел,
В. Е. Семенистий, Г. Фреґе та ін.);
2) Значення є поняття (Н. Н. Амосова, М. Бірвіш,
Е. Вюстер, Р. Карнап, Г. Клаус, Г. Стерн, А Шафф та ін.);
3) Значення є поняття плюс реляційні властивості
слова (Е. Велландер, В. В. Виноградов, Р. 3. Пнзбурґ,
Дж. Фірт та ін.);
4) Значення є уявлення (Ж. Марузо);
5) Значення є інваріант інформації (Б. М. Головін,
П. Л. Добрушин, В. В. Іванов, І. С Нарський, Е. В. Паду-
чева, R Г. Фрумкіна, К. Шеннон, І. М. Яґлом. А. М. Яґ-
лом та ін.);
6) Значення є функція слова-знаку (К. Айдукевич,
Л. Завадовський);
7) Значення є відношення між знаком і предметом
(Дж. Локк, А. М. Коршунов, Т. П. Ломтев, А. С. Мельни-
чук, В. В. Петров, Ю. С Степанов, А. С. Чікобава та іи.);
8) Значення є відношення між знаком і поняттям (К.
Бальдинґер, Л. Вейсґербер, О. М. Галкіна-Федорук, П. Про,
О. М. Горшкова, Н. С. Котелова, Н. М. Шанський та ін.);
56
9) Значення є відношення між знаком і уявленням
(М. В. Крушевський, Тецуя Куніхіро, Р. Рейсе та ін.);
10) Значення є відношення між знаком і
поведінкою людини (Л. Блумфілдг Е. Бенвеніст, Л. Вітген-
штейн, О. 3. Виноградова, А. Р. Лурія, Ч. Фріз та ін.);
11) Значення є відношення між знаком і
сигніфікатом (Е. Бар-Гіллел, Л. Єльмслев, Е. Найда, Е. Сепір,
А. Тарський, 3. Герріс та ін.);
12) Значення є відображення дійсності (О. С. Ахма-
нова, О. С. Богуславський, Б. І. Востоков, Ф. М. Бере-
зін, Г. С. Кличков, С. В. Колшанський, Т. П. Ломтєв,
Л. О. Резніков, А. І. Смирницький, В. М. Солнцев,
Д. М. Шмельов та ін.).
У подальшому нашому дослідженні ми приймаємо за
основу визначення значення, яке дав А. І. Смирницький, через те
що його концепція найбільш повно і точно характеризує цю
складну універсалію. Відмітимо, проте, деякі моменти, що не
знайшли відображення в даному визначенні» Зокрема, ми
вважаємо, що значення — це не просто «психічне утворення, що
конструюється з відображень окремих елементів дійсності», —
воно є (чи повинно бути) також об’єктивним відображенням
дійсності, соціально зумовленою категорією, стабільною в
синхронії, але потенційно мінливою в діахронії. Значення слова чи
словосполучення визначається змістом необхідних і достатніх
ознак поняття, котрому відповідає слово чи словосполучення,
незалежно від того, чи відображені ці ознаки в компонентах
лексичної одиниці чи ні. Тому значення в цілому може бути
зафіксоване в тлумачному чи термінологічному словнику. При
такому підході, на наш погляд, чіткіше характеризується категорія
значення в мовознавстві в цілому і в семантиці зокрема і стає
можливим визначення в мовному знаку місця і функцій інших
його сторін і властивостей (змісту, форми, розуміння і т. п.).