Розглядаючи проблему значення, не можна
не торкнутися питання про можливості його опису чи
тлумачення. Деякі лінгвісти заперечують доцільність як укладання,
так і дослідження дефініцій у функції значення слів [Головин
1979, с. 15; Правдин 1983]. Але в такому випадку заперечується
Можливість наукового опису значення взагалі, обмежуються
Можливості семантичного аналізу слова в лінгвістиці, в той час
як дефініція все ж може з необхідним ступенем достовірності
відобразити головні інформаційні характеристики предмета,
57 тобто однозначно вказати на нього, визначати його місце
серед інших предметів, виділити системні особливості і т. п. Від
дефініції вимагається лише лінгвістичний опис значення —
і не більше, до того ж ці показники виявляються достатніми
для багатьох досліджень. Дефініційний опис і дефініційний
аналіз значень лексичних одиниць природної мови —
необхідна основа словника значень, котра базується на мовній
реальності, а не на всьому змісті поняття. Більшість лінгвістів також
виходить із того, що будь-який опис чи пояснення значення
слова — це спроба вивести його дефініції [Апресян 1963, с. 6;
Билан, Боркун, Пиотровский 1977, с. 55; Бирвиш 1981, с. 179;
Киселевский 1979; Рей, Делесаль 1983, с. 239; Степанов 1975,
с. 11; Уфимцева 1984, с. 134-140].
Значення не слід розуміти як завжди щось заздалегідь
чітко завдане та окреслене, обмежене: тут так само має місце
своєрідна мовна антиномія, що має прояв у відносній
невизначеності всього обсягу значення, у аморфності його
компонентів, у складності побудови їхньої ієрархічної структури тощо, і
в той же час, в актуалізації віртуального (можливого) значення
в контексті, котра усуває цю відносну невизначеність,
«підказує» семантичні компоненти цього лексичного значення.
Ю. С. Степанов пише: «Значення слова відображає спільні
і водночас істотні ознаки предмета, пізнані в суспільній
практиці людей. Значення слова може бути розгорнуте в речення
чи в цілісну сукупність речень» [Степанов 1985, с. 11]. Саме
тлумачний словник ставить за мету об’єктивувати значення
слова і зафіксувати його у вигляді дефініції. Сутність цієї
операції полягає в тому, що значення слів чи словосполучень, що
визначаються, характеризуються за допомогою слів, значення
котрих вважається відомим. Ми не торкаємося тут методики
правильної побудови дефініцій слів, оскільки це не є метою
нашого дослідження, а для практичних потреб експерименту
вживаємо дефініції відомих словників, укладених
авторитетними колективами і які є певними інформантами про значення
і семантичну структуру слів. На наш погляд, у тлумачному чи
термінологічному словниках фіксується сукупність ознак
предмета, необхідна й достатня для його виокремлення серед
інших предметів, інші ж ознаки належать до галузі
енциклопедичних даних про предмет і не повинні наводитись у таких
словниках. Тому ми приєднуємося до тези про те, що
«мінімальна дефініція значення будь-якої одиниці — це перелік
семантичних компонентів, необхідних і достатніх для
відмежування (в парадигматичному плані) даного значення від значень
усіх інших одиниць мови» [Бенедикс 1983, с. 76].
Літературне місто - Онлайн-бібліотека української літератури. Освітній онлайн-ресурс.