Д'яков А. С., Кияк Т. Р., Куделько 3. Б. - Основи термінотворення: семантичні та соціолінгвістичні аспекти

3.1.2. ДЕФІНІЦІЇ ЯК МОЖЛИВИЙ ЗАСІБ ОПИСУ ЛЕКСИЧНОГО ЗНАЧЕННЯ

Розглядаючи проблему значення, не можна
не торкнутися питання про можливості його опису чи
тлумачення. Деякі лінгвісти заперечують доцільність як укладання,
так і дослідження дефініцій у функції значення слів [Головин
1979, с. 15; Правдин 1983]. Але в такому випадку заперечується
Можливість наукового опису значення взагалі, обмежуються
Можливості семантичного аналізу слова в лінгвістиці, в той час
як дефініція все ж може з необхідним ступенем достовірності
відобразити головні інформаційні характеристики предмета,
57 тобто однозначно вказати на нього, визначати його місце
серед інших предметів, виділити системні особливості і т. п. Від
дефініції вимагається лише лінгвістичний опис значення —
і не більше, до того ж ці показники виявляються достатніми
для багатьох досліджень. Дефініційний опис і дефініційний
аналіз значень лексичних одиниць природної мови —
необхідна основа словника значень, котра базується на мовній
реальності, а не на всьому змісті поняття. Більшість лінгвістів також
виходить із того, що будь-який опис чи пояснення значення
слова — це спроба вивести його дефініції [Апресян 1963, с. 6;
Билан, Боркун, Пиотровский 1977, с. 55; Бирвиш 1981, с. 179;
Киселевский 1979; Рей, Делесаль 1983, с. 239; Степанов 1975,
с. 11; Уфимцева 1984, с. 134-140].
Значення не слід розуміти як завжди щось заздалегідь
чітко завдане та окреслене, обмежене: тут так само має місце
своєрідна мовна антиномія, що має прояв у відносній
невизначеності всього обсягу значення, у аморфності його
компонентів, у складності побудови їхньої ієрархічної структури тощо, і
в той же час, в актуалізації віртуального (можливого) значення
в контексті, котра усуває цю відносну невизначеність,
«підказує» семантичні компоненти цього лексичного значення.
Ю. С. Степанов пише: «Значення слова відображає спільні
і водночас істотні ознаки предмета, пізнані в суспільній
практиці людей. Значення слова може бути розгорнуте в речення
чи в цілісну сукупність речень» [Степанов 1985, с. 11]. Саме
тлумачний словник ставить за мету об’єктивувати значення
слова і зафіксувати його у вигляді дефініції. Сутність цієї
операції полягає в тому, що значення слів чи словосполучень, що
визначаються, характеризуються за допомогою слів, значення
котрих вважається відомим. Ми не торкаємося тут методики
правильної побудови дефініцій слів, оскільки це не є метою
нашого дослідження, а для практичних потреб експерименту
вживаємо дефініції відомих словників, укладених
авторитетними колективами і які є певними інформантами про значення
і семантичну структуру слів. На наш погляд, у тлумачному чи
термінологічному словниках фіксується сукупність ознак
предмета, необхідна й достатня для його виокремлення серед
інших предметів, інші ж ознаки належать до галузі
енциклопедичних даних про предмет і не повинні наводитись у таких
словниках. Тому ми приєднуємося до тези про те, що
«мінімальна дефініція значення будь-якої одиниці — це перелік
семантичних компонентів, необхідних і достатніх для
відмежування (в парадигматичному плані) даного значення від значень
усіх інших одиниць мови» [Бенедикс 1983, с. 76].

Літературне місто - Онлайн-бібліотека української літератури. Освітній онлайн-ресурс.