Інколи одне й те ж слово запозичується двічі
але з різних мов. Виникають так звані етимологічні дублети!
У такому разі, як правило, за ними закріплюються різні
значення. Виникає так звана етимологічна паронімія.
Роздвоєння, за словами Д. С Лотге, відбувається як при
вторинному запозиченні з однієї й тієї ж мови, так і при
повторному запровадженні цього елемента до термінології за
допомогою різних мов-посередників. Це може бути викликано
такими причинами:
1. Коливання в передачі іншомовних морфем
(звуків), тобто різні способи передачі одного й того
самого звука чи морфеми залежно від тих чи інших
традицій. В українській мові (переважно, під впливом
російської) такими коливаннями є, зокрема, різні
способи передачі латинського дифтонга аи, наприклад, у
префіксі auto- (автомат, але аутотренінг); грецької
літери ? яка в одних випадках зображується як «ф», в
інших — як «т» (ортопедія, але орфографія); літери
7 — як «і» або «є» (хімія, але хемосинтез) тощо.
2. Різні шляхи введення терміна (усний чи
письмовий), В українській мові це стосується насамперед тер-
міноелементів греко-латинського походження (знов-
таки, не без посередницького впливу російської мови),
які прийшли через англійську мову. Таким чином,
слова, що надійшли до нас в усній формі, як правило,
наслідують англійську вимову настільки, наскільки це
дозволяє наша артикуляційна база. «Іншомовне слово
може бути запозичено двічі з однієї й тієї ж мови у
різних формах (алебастр — алвастр; рель — рельс)».
3. Різними морфологічними формами основного
елемента в мові, з якої здійснюється запозичення.
4. Введенням його в різні періоди, коли одна й та Ж
сама письмова форма вимовлялася по-різному [Лотте
1982, с. 15, 77-81],