Нема таких мов, які б розвивалися в
абсолютній ізоляції. Будь-яка мова обов’язково зазнає іншомовного
впливу або навіть впливає на інші мови [Skuji^a 1994, с. 255].
З іншого боку, термінологічне планування може мати ознаки
як інтернаціоналізації, так і «націоналізації» [Drozd, Roudny’ 1980,
118 c. 36; Beaugrande 1994]. Термінотворці більшості країн світу
прагнуть у сучасних умовах обміну інформацією поєднати
елементи як інтернаціональності терміносистем (для полегшення
міжнародного спілкування), так і національної самобутності.
Процес запозичення іншомовних елементів, коли будь-яка мова
постійно збагачується, а іноді й засмічується запозиченнями з
інших мов, у переважній більшості мов світу значно
активізувався. Це, в свою чергу, ставить питання про інтернаціональне
Та національне в термінотворчому процесі. Тому цілком
природно постає інше питання: а чи будь-яке запозичення можна
назвати інтернаціоналізмом. І чи варто чинити опір засвоєнню
іншомовних слів.
Інтернаціональне, на думку більшості галузевих фахівців,
асоціюється з запозиченнями, в той час як національне — з
пуризмом. Проте така схема є досить примітивною. По-перше,
тому, що запозичуватись може не тільки зовнішня, але й
внутрішня форма. По-друге, справжній пуризм полягає не стільки
в простому калькуванні іншомовних слів та словосполучень,
скільки в повному ігноруванні іншомовної мотивації.
Як приклад крайнього пуризму багато науковців
розглядають ісландську мову, де при створенні нових термінів
відкидалася саме інтернаціональна внутрішня форма. Так, ісландське
слово mynd (фотознімок, світлина) буквально означає «образ,
картина», в той час як українське слово світлина та його
німецький еквівалент Lichtbild лише на перший погляд здаються
проявами пуризму. Насправді ці слова зі словом фотографія
мають багато спільного в мотивації, а саме — зв’язок зі словом
світло (cf: нім. Licht, гр. (pffiq). Інше ісландське слово sjodur(каса,
банк) — це результат поглиблення полісемії слова, що
буквально означає «гаманець» (cf:італійське слово casa буквально
означає «будинок, скриня», а слово Ьапса— «лава»). Більшість
складних слів ісландської мови теж не мають майже нічого спільного
з калькою: слово heimspeki (філософія) буквально означає
«світова мудрість, мудрість всесвіту» (cf: слово філософія
буквально означає «любов до мудрості») [Маслов 1987, с. 209].
З іншого боку, слова іншомовного походження ще не є ін-
тернаціоналізмами. Так, не можна назвати інтернаціоналізмом
українське слово ґазда, що є запозиченням з угорської, через те
Що в інших мовах (які, до того ж, не належать до слов’янських
або фінно-угорських мов) таке запозичення не спостерігається.
Як вже стверджувалося вище, інтернаціоналізм
відрізняється від простого запозичення тим, що будь-який елемент може
Називатися інтернаціональним тільки тоді, коли він
зустрічаться принаймні у трьох неспоріднених мовах. Якщо такої умови
Нема, тоді нема підстав називати таке запозичення
інтернаціоналізмом. В такому разі то є звичайне запозичення на націо-
119
нальному рівні. З іншого боку, інтернаціональною може бугц
не лише зовнішня, але й внутрішня форма. Звідси постає
питання: чи калькування може вважатися проявом інтернаціо*
нального.
Необхідність засвоєння нових інтернаціональних елементів,
за словами І. К. Білодіда, постає тоді, коли міжмовні тенденції до
їх прояву збігаються з власними внутрішніми потребами та
можливостями окремо взятої мови. Поповнення термінологічної
лексики полегшує двомовне спілкування та економить зусилля в
процесі засвоєння будь-якої мови [Белодед 1980, с. 40—61].
На думку В. В. Акуленка, методами вивчення інтернаціона-
лізмів, що відображають істотні ознаки цієї об’єктивної
міжмовної категорії, є: а) ареальний, що дозволяє встановити
ономасіологічні ізоглоси та райони розповсюдження інтерна-
ціоналізмів на лінгвістичній мапі світу; б) синхронно-зіставний,
що відображає основну схожість та різницю в масі інтернаціо-
налізмів пар або ґруп зіставлених мов; в) методи аналізу
індивідуального мовлення в умовах двомовності та багатомовності
(зокрема перекладу), що дозволяє перевірити реальну здібність
інтернаціоналізмів регулярно ототожнюватися й полегшувати
передання інформації від мови до мови [Акуленко 1971, с. 254].