Як відомо, інтернаціоналізми бувають
міжнародними та регіональними. Перші зустрічаються в багатьох
мовах, незалежно від ареалу їхнього розповсюдження та
історичних умов формування літературної норми для тієї чи іншої
мови. До цієї Групи належать новітні запозичення, переважно
у науково-технічній термінології, а також різноманітні екзоти-
зми. Регіональні інтернаціоналізми зустрічаються в межах
певного культурно-історичного ареалу [Журавлев 1982, с. 144].
Протягом тривалого часу існувала помилкова думка, ніби
інтернаціоналізми притаманні лише європейському ареалові,
причому вони ніби можуть бути виключно греко-латинського
походження. Melliet першим звернув увагу на присутність
інтернаціональних елементів в інших ареалах, що склалися
навколо міжнародних мов епохи феодалізму [Melliet 1936, с. 59;
Акуленко 1971, с. 252]. Отже, поруч з Генетичною та
типологічною класифікаціями мов можна визначити також географічно-
ареальну класифікацію мов, зв’язаних між собою культурно та
історично.
В. В. Акуленко називає ареальну лінгвістику аспектом
лінгвістичної географії та запроваджує спеціальний термін для
визначення спільних рис у неспоріднених мовах у межах одного
культурно-історичного ареалу (КІА) — сродство (фактично мова
тут йде про різницю між Генетичною та ареальною
спорідненістю). Під цим терміном автор розуміє схожість, що не
пояснюється генетичною спорідненістю мов. Таким чином, В. В.
Акуленко робить висновок про ізоглоси ареальної спорідненості,
яка, не маючи нічого спільного з генетичною спорідненістю,
об’єднує в ареали мови, що не обов’язково є генетично
спорідненими. Бо дуже часто генетично споріднені мови опиняються
у різних ареалах, в той час як у межах одного ареалу органічно
співіснують мови, що не мають між собою нічого спільного.
Особливої уваги заслуговує ареальна лексика, тобто спільний
лексичний фонд у межах наявного ареалу. Це проявляється
насамперед у збереженні фонематичної або графічної
схожості слів, що розповсюджуються за генетичні межі, або
паралельних елементах, що виникли шляхом калькування [Акуленко 1972,
с. 15-16].
Дуже часто поняття ареальної спорідненості плутають з
поняттям мовного союзу (наприклад, Південно-Східна Азія <*Я
Балканський півострів). Різниця між цими двома поняттями
полягає в тому, які мовні інтерференції є критерієм даного уіРУ”
повання. Отже, мовний союз визначають підсвідомі мовні
інтерференції насамперед адстрат, в той час як ареали
визнані 32
Л
дають як підсвідомі, так і свідомі інтерференції, головним чи-
#оМг планування корпусу мови або екстралінгвістична
орієнтація (релігійна, політична тощо).
Оскільки ж переважна більшість культурно-історичних
ареалів сформувалася у феодальну епоху, то головним чинником у
визначенні основних культурно-історичних ареалів є релігія [Ба-
зйєв, Исаев 1973, с. 26]. Хоча слід пам’ятати, що вплив тієї чи
іншої сакральної мови на лексику в різних випадках не був
однаковим. В більшій мірі він відбився на мовах
мусульманських народів; вплив латинської мови на західноєвропейські
був значно меншим. «У термінах латинського та латиністично-
го типів найбільший ступінь інтернаціональної схожості
можливий у письмовій формі. Орфографічна схожість особливо
проявляється в англійській, французькій та частково німецькій
мовах… Фонетичне письмо полегшує масам людей роботу з
мовою, але ця перевага може досягатися за рахунок
можливості інтернаціональної уніфікації письмових форм термінів. З
цієї точки зору етимологічному принципові написання лати-
ністичних термінів по змозі слід надавати перевагу» [Бело-
дед1980, с. 121].
Ареали лексичної спорідненості та мовного союзу є дуже
близькими, але не ідентичними, за словами В. В. Акуленка, до
поняття ареалу лексичних інтернаціоналізмів насамперед
через те, що інтернаціоналізми пов’язані з поняттям мовної
норми. Тобто, якщо чинником для визначення мовного союзу є
лише підсвідомі інтерференції, культурно-історичний ареал
визначають як свідомі, так і підсвідомі, то визначальником
ареалу лексичних інтернаціоналізмів є виключно свідомі
інтерференції, бо мовна норма — це результат лише свідомої діяльності.
З іншого боку, ареали інтернаціоналізмів, за словами В. В.
Акуленка, є виключно синхронічним поняттям. Ареали
інтернаціоналізмів не завжди супроводжуються регіональними проявами
схожості у граматиці та фонології мов. Тому вони нерідко
стають набагато ширшими за мовні союзи, хоча наявність
інтернаціоналізмів значно менше говорить про ступінь близькості
мов [Акуленко 1972, с. 18].
У теперішні часи існує кілька ареалів, що склалися під
впливом великих міжнародних мов середньовіччя, а частково й
нового часу. Межі ареалів встановити дуже важко, бо ці ареали
Частково перекривають один одного, створюючи на
перехрестях перехідні зони. Проте кожен з цих ареалів є притаманним
Явному регіонові. Це європейсько-американський (хри-
СТиянський, атлантичний) ареал з грекою та латиною,
пізніше — французькою, англійською та деякими іншими мовами;
Ч^ал Близького та Середнього Сходу й окремі мови Азії та
Африки (мусульманський), насамперед з класичним арабським,
133
а також перським центром впливу, ареал мов колишнього СРср
зі слідами впливу російської мови (частково він
перекривається двома попередніми); ареал Індійського океану
(південно-азійський, індуїстсько-буддійський), тобто район впливу
санскриту та палі (а на північному заході Індії існує також перехідний
ареал зі слідами впливу перської та арабської мов); далекосхід.
ний ареал з китайським та (в новітні часи) японським впливом.
За словами В. В. Акуленка, ареали не можна абсолютизувати
[Акуленко 1973, с. 261], бо як було сказано вище, крім чистих
ареалів існують також перехідні.
Протягом останнього часу вплив сакральних мов значно
послабився [Белодед 1980, с. 41]. Хоча культурно-історичні
ареали існуватимуть ще дуже довго і навряд чи зникнуть взагалі,
зараз спостерігається швидке зближення ареалів, зникнення
чітких меж між ними, особливо це стосується побудови нових
термінів та понять. У більшості сучасних розвинених мов
різних регіонів, що традиційно належать до різних культурно-
історичних ареалів, вживається інтернаціональна лексика греко-
латинського, англійського, французького походження, що було
раніше притаманно лише європейським мовам.
Переважна більшість сучасних інтернаціональних слів
належить до міжнародних. Вони зустрічаються зараз не тільки в
межах європейського культурно-історичного ареалу, але й за
його межами. Особливо це стосується науково-технічних
термінів. Це, звичайно, зовсім не означає, що регіональні
класичні мови взагалі зараз не використовуються для побудови нових
термінів. Мова йде лише про проникнення європейських мов
за межі європейського ареалу.
Протягом останніх десятиліть у країнах Азії та Африки
спостерігаються дві конфліктуючі між собою тенденції — класи-
калізація (орієнтація на сакральні мови) та вестернізація
(орієнтація на європейські мови) [Sager, Nkwenti-Azeh 1989, с. 24].