Довідник з українського правопису. Ред. Вихованець І.Р.

Позначення голосних звуків на письмі

1. У складах із ненаголошеним о пишемо ту саму
літеру (букву) о, що й під наголосом: боїться, бо боязко,
дощу, бо дощик.
О пишемо у словах, де сумнівний із правописного
погляду звук наголосом не можна перевірити: лопух,
сокира, союз.
2. У деяких словах на місці о перед постійно
наголошеним а (я) маємо у вимові й на письмі а:
багатий, багато, багатство, гарячий, гарячка, хазяїн,
качан, кажан, гаразд, а також у деяких похідних з
іншим наголосом, багатир (багачЛ гаряче.
Але: гончар, лопата, поганий, ропа, солдат, товар,
богатир (велетень), монастир
3. У складах із ненаголошеними є, и пишемо ту
саму літеру, що й під наголосом: несу- принесений,
шепотіти – шепіт, криве- криво.
У словах із постійним наголосом невиразний звук
слід перевіряти за словником* левада, леміш, кишеня,
минулий, пшениця, герой.
4. Е завжди пишемо:
а) у групах -єре-, -еле-: дерево, пелена, селезень,
шелест;
б) у суфіксах -єн(я), -єн-, -енк-, -еньк-, -ер(о), -есеньк-,
-ечк-, -тель: козеня, доручений, Трохименко, рученька,
семеро, малесенький, книжечка, вихователь;
в) коли при зміні слова випадає голосний: березень,
бо березня’, вітер, бо вітру; мітел, бо мітла,
справедливий, бо правда; хлопець, бо хлопця; г) коли в корені слова голосний чергується з нулем
звука і звуком [и]: виберу – вибрати, вибирати;
витерти – витру, витирати.
5. И пишемо:
а) у ненаголошеному суфіксі -ин(а) в іменниках
жін. р. : далина, довжина, мілина;
б) у суфіксі -ин- в іменниках чол. р. типу львів’янин,
киянин, татарин;
в) у присвійних прикметниках, утворених за
допомогою суфікса -ин\ мама – мамин, сестра – сестрин;
г) у групах -ри-, -ли- між приголосними у відкритих
складах: бриніти, гриміти, дрижати, кривавий, кріниця,
тривога, глитати;
г) інколи ненаголошений и в групах -ри-, -ли-
перевіряємо наголосом: криши ти (крихта, критка\ тримспт
(стримувати), блищати (блискавка)
Але у кількох дієслівних коренях випадає
ненаголошений и, а саме, згинати – зігну, відтинати – відітну,
напинати – напну, починати – почну, розминати –
розімну, засинати – засну, вмикати – увімкну,
проривати – прорву.
Відповідно до вимови в ряді слів не під наголосом
пишемо -рі-, -лі-\ дрімати, дрімота, дрімливий,
тріщати, злітати.
6. /, а не и пишемо на початку слова: ім’я, індик,
інколи, інший.
7. Літеру ї на означення звукосполуки
й + і пишемо:
а) на початку слова й після голосного: їжак, їжа,
їздовий, їх, країна, мої;
б) після м’якого приголосного (на письмі – з м’яким
знаком): Ананьїн, Віньї;
в) після твердого приголосного (на письмі – з
апострофом): під’їзд, узгір’ї, подвір’ї;
г) в іншомовних словах після голосного: архаїчний,
героїзм, егоїзм, наївний, прозаїк.
Примітка, /не пишемо після префікса, який
закінчується голосним, а наступний склад починається
з / (а не з /’): переінакшити, проінформувати; ї не
пишемо також у складних словах, у яких перша
частина закінчується голосним, а друга починається з /
староіндійський, давньоізрсальський.
8. Літери я, ю, є пишемо:
а) на початку слова і складу, після м’якого знака й
після голосного для позначення звукосполук й+а,
й+у, й + е: ял гінка, стою, моє, ательє, а також після й
у слові війя (війю, на війї);
б) після приголосного для позначення сполуки м’якого
приголосного з а, у, є: ряд, лютий, осіннє

Літературне місто - Онлайн-бібліотека української літератури. Освітній онлайн-ресурс.